https://www.facebook.com/1650561775162428/

Назарій Павлій, КАРПАТСЬКОЇ СІЧІ, 21, Khust (2026)

10/04/2026

Останні дні стали для мене особливими…

Напередодні отримав відзнаку від Головнокомандувача Збройних Сил України генерала Олександра Сирського - за сприяння війську, а вчора Президент України вручив мені орден «За заслуги» ІІІ ступеня.
…

Приймаю ці нагороди з великою вдячністю і глибоким усвідомленням того, що це не лише моя особиста відзнака.

Це результат спільної роботи, підтримки та довіри багатьох людей, які щодня поруч зі мною.
…

Сьогодні хочу подякувати моїм колегам - за професіоналізм, відповідальність і командний дух.

Дякую керівництву - за довіру та можливість служити державі.

Дякую нашим військовим - за мужність і захист України.

Дякую друзям - за підтримку і щирість.

І, звичайно, особлива подяка моїй родині - коханій дружині, донечці, батькам і братам - за терпіння, віру і надійний тил.
…

Ці нагороди - спільні для всіх нас.

Вони надихають працювати ще відповідальніше, ще наполегливіше і з ще більшою відданістю своїй справі.

Працюємо далі - відповідально, з вірою і Богом у серці🙏🇺🇦

04/03/2026

Іноді достатньо просто подивитися на стели АЗС, щоб зрозуміти, як працює наша економіка.

Коли у світі щось трапляється - конфлікти, стрибок нафти, новини з ринків - ціни на пальне в Україні реагують майже миттєво.

Напевно система дуже чутлива до будь-яких ризиків.

Але при цьому щоразу виникає одна й та сама думка - чому ця чутливість набагато сильніше проявляється, коли ціни мають рости, ніж тоді, коли вони могли б знижуватися?

Тоді починається складна математика: курс, податки, логістика, старі закупівлі, нові закупівлі, очікування ринку.

І зниження приходить дуже обережно, маленькими кроками, якщо взагалі приходить.
…

Я не економіст паливного ринку і не беруся робити гучні висновки. Але як споживач і громадянин ставлю собі просте питання - чи достатньо в нас конкуренції там, де вона повинна бути найбільш відчутною?

Бо пальне - це не тільки про бензин у баку.
Це ціни на доставку, продукти, перевезення і, зрештою, на щоденне життя мільйонів людей.
…

Іноді хочеться більше зрозумілості в тому, як формується сама ціна.

А ще хочеться більш активної і принципової позиції тих органів, які відповідають за чесну конкуренцію на ринку.

Бо завдання держави не встановлювати ціни.
Але точно її обов’язок забезпечити правила, за яких ринок справді працює як ринок, а не як синхронний рух великих гравців.

І коли суспільство ставить такі питання - це не про критику. Це про очікування відповідальності і прозорих правил гри...

22/02/2026

Сьогодні у Львові загинула поліцейська...
…

Можна по-різному ставитися до системи.
Можна критикувати поліцію.
Можна мати власний негативний досвід.

Але радіти смерті людини, яка загинула на службі під час війни - це вже не про «позицію». Це банальна втрата людяності.
…

Загинула не “поліцейська” - загинула чиясь донька, дружина, сестра і друг.

Людина, яка одягнула форму не для лайків і не для ефектних фото, а щоби щодня виходити туди, де є ризик - забезпечувати порядок та безпеку.
…

Такі теракти мають одну мету - посіяти страх і розкол.

І коли ми починаємо аплодувати смертям своїх же - нашим ворогам навіть нічого робити не треба.

Ми можемо бути злими.
Можемо вимагати справедливості.
Можемо критикувати.

Але якщо в нас зникає базова повага до людського життя - ми програємо значно більше, ніж інформаційну війну.

І кожен, хто сьогодні пише радісні коментарі під цією новиною, на секунду чесно має подивитися в дзеркало і запитав себе - коли саме я перестав бути людиною?
…

Світла пам’ять загиблій🙏🇺🇦
Співчуття рідним🙏🇺🇦

14/02/2026

Довго крутив в голові цю історію.
…

Свідомо не поспішав із висновками. Читав реакції, чекав, що скажуть наші представники у Міжнародному олімпійському комітеті.

Хотілося вірити, що за тишею є якась стратегія.
Що це не слабкість, а продумана позиція.

Та, на жаль, пауза затягнулася.
І вона стала відповіддю.
…

Мені соромно за реакцію наших представників у МОК.

Коли весь світ говорить про вчинок українського спортсмена, коли іноземні політики та медіа прямо називають речі своїми іменами - мовчання або суха бюрократична формула виглядають не стриманістю.

Вони виглядають відстороненістю.
А в час війни відстороненість болить особливо.
…

Та водночас - я гордий.

Гордий, що в Україні є спортсмени, які не бояться позиції. Які не ховаються за правильними словами. Які розуміють, що сьогодні спорт - це не лише про секунди й медалі. Це про гідність і пам’ять.
…

Щодо ініціатив позбавляти нагород, то тут треба холодна голова. Відбирати звання на емоціях не можна.

Державні нагороди - це не інструмент миттєвої реакції і не спосіб виплеснути обурення.

Якщо є підстави - має бути закон, факти й чітка процедура.

Без помсти.
Без кампаній «на хвилі».
…

Але висновки зробити ми зобов’язані.

Бо міжнародні організації - це не комфортні клуби для статусних людей. Це місця, де формується ставлення до держави.

І нас там мають представляти не комформісти, не ті, хто понад усе бережуть власне крісло, а ті, хто готові ризикувати статусом заради позиції країни та своїх співгромадян.

Сьогодні це про спорт.
Завтра - про значно більше.

І справа не лише в конкретних прізвищах. Справа в тому, кого ми делегуємо говорити від нашого імені.
…

P.S. На фото - Владислав Гераскевич з батьком.

В голові не вкладається, який шлях вони пройшли, аби вийти на олімпійський старт.

Скільки років праці, боротьби...

І попри це - не злякатися.
Не сховатися.

Розуміти ризик дискваліфікації і все одно сказати своє слово - заради країни, заради співгромадян, заради пам’яті загиблих спортсменів.

Оце і є справжня сила.

Саме такими людьми Україна може і має пишатися без жодних застережень.

І саме такі особистості мають представляти нас в МОК та інших міжнародних оргінізаціях🙏🇺🇦

10/01/2026

Друзі, найперше хочу сьогодні подякувати усім вам за сотні й сотні привітань з нагоди мого Дня народження.

Їх просто колосальна кількість. Настільки багато, що я вже кілька днів відповідаю і ще стільки ж відповідатиму, бо хочу подякувати кожному особисто, хто знайшов час написати теплі слова в приватні повідомлення.

Це неабияк підтримує і мотивує. Щиро!
…

Також хочу подякувати всім, хто долучився до благодійного збору.

Сьогодні я переказав 70000 гривень у фонд «Таблеточки». Це результат нашої спільної небайдужості.

Разом ми зробили добру справу - щиру і по-справжньому потрібну.

Справу, яка обовʼязково комусь дасть шанс на здорове дитинство.
…

І насамкінець хочу побажати усім нам, аби новий рік приніс більше світла, здоров’я й сил.

Аби наші захисники поверталися додому живими й неушкодженими.

І хай нарешті прийде те, чого ми всі чекаємо - довгоочікуваний мир.
…

P. S. Нижче - квитанція про оплату.
Ще раз дякую кожному.
Хай Господь береже вас і ваших близьких🙏❤️🤗

05/01/2026

Друзі, дякувати Богу, сьогодні в мене день народження.

Зазвичай у такі дні чекають привітань і подарунків.

Та цього року я хочу, аби цей день став приводом зробити добро.
…

Ніхто, навіть моє найближче оточення, до сьогодні не знали - коли в мене з’явилась донечка, то окрім безсонних ночей і тонни фоток у телефоні - з’явилась ще одна важлива думка: діти заслуговують на радість, а не на боротьбу. І якщо я можу додати в чиєсь життя більше світла, то повинен це робити.
…

Так я познайомився з фондом «Таблеточки».

Вже кілька років я є «супердругом» - щомісяця роблю невеликий, але регулярний внесок на лікування дітей, які борються з онкологією.

І знаєте - це не просто цифри на рахунку.
Це реальні історії, де добро перемагає біль, горе і страждання.

Завдяки таким людям, як ми з вами, фонд щомісяця купує ліки на десятки мільйонів гривень, допомагає пройти хімієтерапію, відновитися після операцій, отримати психологічну підтримку і навіть мати свято серед лікарняних днів.
…

Для мене цей проєкт - більше, ніж благодійність.

Це спосіб ділитися тим найдорожчим, що маю - вірою в дитячу усмішку і майбутнє без болю.
…

І саме сьогодні, у свій день народження, я вперше звертаюся до вас - давайте разом зробимо добру справу.

Я запускаю збір і всі зібрані кошти передам дітям, які борються з хворобою.

Навіть невеликий внесок - це реальна допомога конкретній дитині.

Найбільший подарунок для мене - ваша участь у цій добрій справі🤗🙏❤️

Посилання для допомоги - у коментарях👇

21/10/2025

Читаю новини - військового, якого планують призначити командувачем штурмових військ, звинувачують у тому, що він слухає російські хіти і рекламуває серіал “Слово пацана”.
…

І от міркую собі…

З одного боку, хто як не він має право на свої емоції, пісні чи смаки?

Людина, яка щодня дивиться смерті в очі, має повне моральне право на “власний плейлист”.

З іншого - є суспільство, яке втратило друзів, синів, чоловіків. Є тисячі людей, для яких будь-які натяки на “русскій мір” - це як сіль на рану.

І коли посадовець, тим більше військовий символ, “світиться” з російською музикою, це викликає спротив, навіть якщо він сам цього не хотів.
…

Виникає обґрунтована дилема.

Якщо людина щодня дивиться смерті в очі, то чи може вона мати право на свої “пісні”?

Чи все ж таки, коли ти символ і приклад, маєш фільтрувати навіть плейлист?
…

Друзі, дуже цікава ваша думка - пишіть чесно - де для вас червона лінія? Де межа між людяністю і посадовою відповідальністю?

21/10/2025

6:50. Нікого. Тиша. Ще й тренажери сплять. Люблю так…

07/10/2025

Коли в кабінеті з’явився новий бос і він точно чарівний 🥰❤️🙏🇺🇦

01/10/2025

У суді я бачив десятки історій. І знаєте, хто справді викликав повагу? Ті, хто виходили і казали: “Так, я винен”. Без викрутасів, без театру.

Це завжди ламало стіну між підсудним і судом. Між підсудним і потерпілим. Бо чесність - вона відчувається.

А от ті, хто брехав в очі, малював із себе “невинну вівцю”, маніпулював кожним словом… Вони викликали лише огиду. Це виглядало настільки жалюгідно, що аж соромно було за них самих.

Найбільше чесності я бачив не від багатих, а від простих людей. Бо совість не купиш.
…

Тепер дивлюся на історію з побитим велосипедистом у Києві. І знову відчуваю те саме: трагедія не лише у самому злочині, а у спробі втекти від відповідальності, сховатися за адвокатами й грошима.

І ось питання, яке не дає спокою: чому визнати свою провину часто важче, ніж підняти руку на людину?🤔

01/10/2025

Сьогодні моє відрядження в Києві почалося з місця, де зупиняється час.

Тут, у самому серці столиці, простягається справжнє Море Пам’яті - тисячі маленьких стягів здіймаються до неба, нагадуючи, що свобода має високу ціну. І серце стискається від усвідомлення ціни свободи.
…

У повній тиші.

Здається, що перед тобою не просто Осередок Пам’яті, а Всесвіт життів і мрій, покладених заради України.

І навіть гул великого міста кудись зникає. Тут, серед цього Поля Героїв, Київ стає іншим - не гучним і метушливим, а сповненим пам’яті й вдячності.
…

У книзі «Застеляйте ліжко» є думка: день починається з малого кроку. Так само й шлях наших воїнів починався з дисципліни та віри - і завершився у величі, у боротьбі за свободу.
…

Від імені моєї родини та всіх найдорожчих мені людей схиляю голову перед тими, кому ми завдячуємо життям і свободою.

Дивлячись на ці портрети, розумію: наш обов’язок сьогодні теж починається з малого.

Зробити свою справу чесно.
Підтримати ближнього.
Не відмовчатись.
Не здатися.

Бо саме з цього народжується сила країни🙏🇺🇦

10/09/2025

Це фото звичайної вулиці у Шаргороді. Тихої, буденної, знайомої. Саме тут, серед нас, у тиші провінційного міста, сталася трагедія, яка не вміщається в голові.
…

Що має відбуватись у свідомості людини, яка здатна вбити двох підлітків?

Це не просто спалах гніву. Це довгий шлях внутрішнього гниття, коли образа перетворюється на ненависть, а ненависть - на дію.

У здоровому розумі навіть уявити подібне неможливо. Але варто дати своїм комплексам і злості рости без контролю - і темрява починає керувати.
…

Убивство дітей - це межа, за якою закінчується все людське. У такої людини в голові - спотворене відчуття справедливості: «мені винні», «треба покарати»…

І вона ставить себе вище за життя інших, беручи роль судді й ката водночас.

Але справжня справедливість не народжується з ножа. Вона народжується зі здатності втримати себе, коли тебе переповнює лють.
…

Страшне не лише те, що він убив дітей. Страшне те, що така істота жила поряд.

Віталась на вулиці, могла сидіти поруч у кафе, говорити правильні слова. А всередині - гнила тьма, яка чекала моменту.
…

Ця трагедія - не лише особиста біда двох родин. Це вирок суспільству.

Ми часто закриваємо очі на чужі проблеми, на дивну поведінку сусіда чи колеги, на те, що «щось із ним не так». А потім дивуємось, коли ця вибухівка розривається в наших дворах.

Ми не врятуємо всіх. Але ми точно можемо навчитися чути й помічати, коли людину затягує у власну прірву. Бо мовчання й байдужість - це не нейтральність. Це завжди співучасть.
…

P. S. Шкада, так шкода цих дітей і їхні родини…🙏😞

Назарій Павлій

10/04/2026

04/03/2026

22/02/2026

14/02/2026

10/01/2026

05/01/2026

21/10/2025

21/10/2025

07/10/2025

01/10/2025

01/10/2025

10/09/2025

Address

Website

Alerts

Contact The Organization

Shortcuts

Share