17/06/2019
ЛЮДИНА ЛЕГЕНДА - .ЛЕВКО БІРЮК..
Свій 73-й день народження зустрів у доброму здоров"ї і в доброму гуморі мій старий побратим - рухівець ЛЕВКО ВАСИЛЬОВИЧ БІРЮК, - людина -легенда. людина - епоха...
Маю нагоду та обов"язок поділитися спогадами, як соратник. як побратим і очевидець..
Наразі ми уже майже 30 років, як вибороли незалежність живемо у своїй вільній і прекрасній ДЕРЖАВІ УКРАЇНА ...
Та маємо змогу відзначати 30 -ті роковини РУХУ..
На світлині живі легенди ПАВЛО ГІРНИК та ЛЕВКО БІРЮК - голови Хмельницької обласної та міської організацій Народного Руху України відповідно...
Це фото датоване 1 травня 1990 року, - ще з дрімучих комуняцьких часів, коли рухівцем бути було не дуже комфортно і не дуже безпечно для життя...
Усі ми. рухівці. денно і нощно перебували під пильним і невсипущим оком КГБе..
За кілька хвилин розпочнеться Першотравнева демонстрація тодішньої влади...
Рух цей захід використав як протест комуністичному режиму, та нагадування їм про "найвидатніші" комуністичні "досягнення" - Чорнобильську катастрофу, та тисячі полеглих в Афганській війні...
Ніхто з нас не знав, чим закінчиться для нас усіх цей першотравневий протест, - арештом, гумовими кийками. чи банальним побиттям в під"їзді...
ЛЕВКО на демонстрацію прийшов з своїм 10-ти літнім сином Дмитриком...І ніхто тоді не міг гарантувати їм обом
простої елементарної безпеки...
Але мені вкарбувалася в пам"ять демонстрація чи то мітинг на відкритті в Пиляві пам"ятника козацькому полководцю ГАНЖІ того ж таки 1990 року.
З усіх -усюд тоді під Пиляіу з"їхалося до сотні тисяч люду...
Як завжди, ЛЕВКО БІРЮК приїхав з сином
Як вже згодом стало зрозуміло , - усім "жовто-блакитним" комуністична влада приготувала зразково - показове побоїще... Щоби неповадно було і щоби потім звинуватити в усьому бандьорівців -рухівців..
Шарпанина почалася одразу ж по прибутті "синьо-жовтих" колон на місце свята.. "Товаріщі щтатском" та передягнені провокатори нападали на РУХівські колони з червоними прапорами, де замість древок були держаки від лопат...
Щоби запобігти жахливому кровопролиттю ЛЕВ со товариші кинувся в самий вир сутички. І відтягував, і вмовляв, і розтягував, організовував живий ланцюг, щоби відтіснити нападників...
Коли усе вщухло і заспокоїлося, - сина Дмитрика ніде не було...
Де шукати і як знайти дитину у 100-тисячному натовпі ???.. коли мобільних телефонів іще ще не було....
І тільки надвечір Лев знайшов сина Дмитра біля кургану Слави, - де якраз під Хоругвами Божої Матінки правилася українськими св"ященниками Свята літургія...
А потім усього було..Перші Всеукраїнські Збори РУХУ....І перший номер газети "ПРОБУЖЕНЯ" де була вказана твоя, ЛЕВКУ, домашня адреса. Була і вкинута невідомими у вікно твоєї квартири цеглина - точно за вказаною адресою...
І затримання міліцією... І ГКЧП...
І така омріяна та несподівана НЕЗАЛЕЖНІСТЬ...
Маєш жити довго, Друже ЛЕВ !!!
Бо допоки ти живий і здоровий . то я біля тебе відчуваю себе молодим і зеленим...
З дозволу "Громадінської оборони Хмельниччини" - поділився спогадами перший голова управи (виконкому) Хмельницької краєвої (обласної) оргенізації НРУ Віктор Кліщ