Херсонський апеляційний суд

03/06/2026

Заочний розгляд судових справ: особливості та роль апеляційного суду

⚖️ Заочний розгляд судової справи є особливою процесуальною формою, яка дозволяє суду вирішити цивільну справу за відсутності відповідача, якщо він був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, однак не з’явився до суду, не повідомив про поважні причини неявки, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого порядку розгляду справи. Такі умови прямо визначені статтею 280 Цивільного процесуального кодексу України.

📄 У цивільному процесі заочний розгляд не означає автоматичного задоволення позову. Суд ухвалює заочне рішення лише на підставі наявних у справі доказів, перевіряючи їх належність, допустимість, достовірність і достатність. Тобто навіть за відсутності відповідача суд зобов’язаний встановити фактичні обставини справи та надати правову оцінку заявленим вимогам.

🔁 Особливість заочного рішення полягає у спеціальному порядку його перегляду. Насамперед таке рішення може бути переглянуте тим самим судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Відповідно до статті 284 ЦПК України, заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо повне заочне рішення не було вручено учаснику справи у день проголошення, строк може бути поновлений за умови подання заяви протягом двадцяти днів з дня вручення повного тексту рішення.

🏛️ Відповідно до ч. 3 ст. 287 ЦПК України, за результатами розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд першої інстанції може залишити заяву без задоволення або скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження. У разі залишення такої заяви без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, а строк на апеляційне оскарження починає відраховуватися з дати постановлення відповідної ухвали, що передбачено ч. 4 ст. 287 ЦПК України.

🧭 Окремо слід розмежовувати заочний розгляд у цивільних справах і спеціальне судове провадження у кримінальних справах, відоме як in absentia. Це різні правові процедури. У кримінальному процесі судовий розгляд за відсутності обвинуваченого допускається лише у спеціально визначених законом випадках, зокрема щодо злочинів, передбачених частиною другою статті 297-1 КПК України, якщо обвинувачений переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави-агресора або оголошений у міжнародний розшук. Такі положення закріплені у статті 323 КПК України.

🛡️ Особливого значення процедура in absentia набула в умовах збройної агресії проти України, коли частина обвинувачених перебуває на тимчасово окупованих територіях або за межами України та ухиляється від явки до суду. Водночас така процедура не звільняє суд від обов’язку забезпечити право особи на захист. КПК України передбачає обов’язкову участь захисника у провадженнях щодо осіб, стосовно яких здійснюється спеціальне досудове розслідування або спеціальне судове провадження.

✅ Отже, заочний розгляд у цивільних справах та спеціальне судове провадження у кримінальних справах мають спільну зовнішню ознаку — розгляд справи за відсутності однієї зі сторін або обвинуваченого. Однак за своєю правовою природою, підставами застосування та процесуальними наслідками це різні інститути. Завдання апеляційного суду у таких справах полягає у перевірці законності й обґрунтованості судових рішень, а також у забезпеченні балансу між ефективністю правосуддя та дотриманням фундаментальних процесуальних прав учасників справи.

Пресслужба Херсонського апеляційного суду

03/06/2026

Херсонський апеляційний суд скасував рішення про визначення додаткового строку для прийняття спадщини через неналежного відповідача

Херсонський апеляційний суд розглянув цивільну справу за позовом спадкоємиці за заповітом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позивачка просила надати їй три місяці для звернення до нотаріуса, посилаючись на стан здоров’я, лікування, а також обставини, пов’язані з воєнним станом та систематичними обстрілами м. Херсона. Суд першої інстанції погодився з такими доводами та задовольнив позов.

Не погоджуючись із рішенням, апеляційну скаргу подала особа, яка не брала участі у справі, однак зазначала, що рішення суду безпосередньо зачіпає її права, оскільки вона вже оформила право власності на спірні земельні ділянки у порядку спадкування за законом.

Переглядаючи справу, апеляційний суд звернув увагу, що відповідно до статей 1269, 1270, 1272 ЦК України спадкоємець, який не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати заяву про прийняття спадщини у шестимісячний строк. У разі пропуску цього строку суд може визначити додатковий строк лише за наявності поважних причин.

Водночас ключовим у цій справі стало питання належного відповідача. Суд апеляційної інстанції зазначив, що позов спадкоємця про визначення додаткового строку для прийняття спадщини порушує права іншого спадкоємця, який уже прийняв спадщину. Тому належними відповідачами у таких спорах є саме спадкоємці, які прийняли спадщину, а за їх відсутності – територіальна громада в особі відповідного органу місцевого самоврядування.

У справі було встановлено, що інша особа вже отримала свідоцтва про право на спадщину за законом та зареєструвала право власності на спірні земельні ділянки. Проте позов було пред’явлено до Радянської сільської ради Білозерського району Херсонської області, яка не була належним відповідачем у цьому спорі. Суд першої інстанції на це уваги не звернув і розглянув справу без залучення особи, права якої безпосередньо зачіпалися ухваленим рішенням.

Апеляційний суд також врахував правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, згідно з якою визначення відповідача є правом позивача, однак встановлення належності відповідача та обґрунтованості позову є обов’язком суду.

З огляду на неповне з’ясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, постановою Херсонського апеляційного суду від 12.05.2026 скасовано заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 21.01.2026 та ухвалено нове рішення – про відмову в задоволенні позову. Також із позивачки стягнуто судові витрати за розгляд справи в апеляційній інстанції.

Справа № 766/10040/24

01/06/2026

Апеляційний перегляд: які рішення може ухвалити суд.

⚖️ Апеляційний перегляд є ключовим елементом системи правосуддя України, що забезпечує перевірку законності та обґрунтованості рішень судів першої інстанції, виправлення помилок і захист прав учасників справи.
📌 Основні форми рішень ‒ постанови (цивільні) та ухвали (кримінальні та адміністративні правопорушення). Процесуальні питання вирішуються ухвалами.
📜 За результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції відповідно до ст. 374 ЦПК України має право:
• залишити судове рішення без змін, а скаргу ‒ без задоволення;
• скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення;
• визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у випадках, передбачених ЦПК України, і закрити провадження у справі у відповідній частині;
• скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково;
• скасувати судове рішення і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції за встановленою підсудністю;
• скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції;
• скасувати ухвалу про відкриття провадження у справі з порушенням правил підсудності та направити справу на розгляд до належного суду першої інстанції;
• у передбачених законом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і ухвалити одне з рішень, визначених пунктами 1–7 ч. 1 ст. 374 ЦПК України.
📑 Якщо предметом апеляційного перегляду є ухвала суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції за результатами її перегляду постановляє ухвалу (ст. 381 ЦПК України), якою може залишити ухвалу без змін, скасувати її повністю або частково, змінити чи вирішити питання по суті в межах наданих процесуальним законом повноважень.
⚖️ За результатами апеляційного розгляду у кримінальному провадженні суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, а у випадку скасування вироку суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по суті ‒ ухвалює новий вирок (ст. 418 КПК України).
📜 Відповідно до ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції має право:
• залишити вирок або ухвалу без змін;
• змінити вирок або ухвалу;
• скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок;
• скасувати ухвалу повністю чи частково та постановити нову ухвалу;
• скасувати вирок або ухвалу і закрити кримінальне провадження;
• скасувати вирок або ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції;
• скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалити свою ухвалу;
• скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити свій вирок.
📘 Відповідно до ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги має право:
• залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення ‒ без змін;
• скасувати судове рішення повністю або частково та ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення;
• скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково;
• визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у випадках, визначених КАС України;
• скасувати судове рішення і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції;
• скасувати судове рішення і направити справу за встановленою підсудністю до іншого суду першої інстанції;
• у визначених законом випадках скасувати власну постанову повністю або частково та ухвалити одне з рішень, передбачених ст. 315 КАС України.
✅ Ця структура дозволяє апеляційній інстанції ефективно виправляти помилки першої інстанції, забезпечуючи справедливість судочинства.

Пресслужба Херсонського апеляційного суду

30/05/2026

Шановні колеги та друзі!

Вітаємо вас із прийдешнім святом Трійці!

Цей день традиційно є символом духовного оновлення, єднання та віри у перемогу світла. Нехай свято наповнює ваші оселі затишком, а серця — надією та невичерпною енергією для добрих справ.

Бажаємо міцного здоров’я, миру та злагоди на нашій рідній землі.

Нехай це свято дарує спокій, зміцнює духовні сили та надихає на добрі вчинки.

З повагою
колектив Херсонського апеляційного суду

28/05/2026

Херсонський апеляційний суд залишив без змін вирок щодо пошкодження об’єкта електроенергетики

Херсонський апеляційний суд розглянув апеляційну скаргу прокурора на вирок Херсонського міського суду Херсонської області у кримінальному провадженні щодо особи, визнаної винною за ч. 1 ст. 194-1 КК України ‒ умисне пошкодження об’єктів електроенергетики, що призвело до порушення їх нормальної роботи.

За вироком суду першої інстанції обвинувачений у період з листопада 2023 року по квітень 2024 року на території підстанції незаконно зливав трансформаторне мастило із секційного масляного вимикача. Такі дії спричинили пошкодження обладнання та порушення нормальної роботи низки об’єктів електроенергетики. Суд першої інстанції призначив йому покарання у виді 1 року позбавлення волі.

Прокурор оскаржив вирок лише в частині вирішення цивільного позову АТ «Херсонобленерго», який місцевий суд залишив без розгляду. На думку прокурора, суд першої інстанції допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, оскільки позов мав бути розглянутий по суті.

Щодо цивільного позову апеляційний суд звернув увагу, що відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається за правилами КПК України, а якщо відповідні процесуальні відносини ним не врегульовані, застосовуються положення ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства. Також за ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні.

Апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду про те, що позивач не надав належних доказів, необхідних для вирішення спору. Зокрема, до матеріалів було долучено договір про закупівлю трансформаторної оливи від 25.01.2023, однак інших доказів актуальної вартості оливи на момент подання позову не надано. Крім того, матеріали справи не містили доказів того, що обвинувачений злив саме 300 кг оливи, а в обвинувальному акті кількість злитого мастила не зазначалася.

За таких обставин колегія суддів визнала обґрунтованим застосування положень ст. 257 ЦПК України та залишення цивільного позову без розгляду. Водночас суд зазначив, що відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред’явити його в порядку цивільного судочинства або повторно звернутися до суду після усунення обставин, які стали підставою для залишення заяви без розгляду.

У підсумку суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність не встановлено. Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 13.05.2026 вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 17.11.2025 залишено без змін.

Справа № 766/14875/24

27/05/2026

Херсонський апеляційний суд підтвердив законність продовження тримання під вартою у справі щодо злочинів проти національної безпеки

Херсонський апеляційний суд розглянув апеляційну скаргу захисника в інтересах обвинуваченого у кримінальному провадженні за ч. 4 ст. 111-1 та ч. 1 ст. 111-2 КК України ‒ колабораційна діяльність та пособництво державі-агресору. Захист просив скасувати ухвалу суду першої інстанції, якою обвинуваченому продовжено строк тримання під вартою до 06.06.2026 без визначення застави, та застосувати альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.

Колегія суддів зазначила, що під час перегляду ухвали про продовження запобіжного заходу апеляційний суд перевіряє не доведеність вини особи, а наявність підстав для подальшого застосування запобіжного заходу, зокрема чи зберігаються ризики, передбачені ст. 177 КПК України, та чи може більш м’який запобіжний захід їм запобігти.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про актуальність ризиків переховування від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення. При цьому суд врахував тяжкість інкримінованих злочинів проти основ національної безпеки України, стадію судового розгляду, дані про особу обвинуваченого та положення ст. 176, 177, 178, 183, 331 КПК України.

Окремо суд апеляційної інстанції звернув увагу, що відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні окремих злочинів проти основ національної безпеки України, за наявності ризиків застосовується запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Також суд послався на рішення Конституційного Суду України від 19 червня 2024 року № 7-р(II)/2024, яким підтверджено конституційність цієї норми.

Доводи захисту щодо необґрунтованості обвинувачення колегія суддів визнала неприйнятними в межах такого перегляду, оскільки питання доведеності вини та оцінки доказів вирішуються судом під час розгляду справи по суті відповідно до ст. 368 КПК України, а не під час перевірки ухвали про продовження запобіжного заходу.

Також суд не встановив доказів того, що стан здоров’я обвинуваченого унеможливлює його перебування в установі попереднього ув’язнення.

Херсонський апеляційний суд звернув увагу суду першої інстанції на необхідність вжиття дієвих заходів для забезпечення розумних строків розгляду кримінального провадження.

За результатами розгляду, ухвалою Херсонського апеляційного суду від 05.05.2026 ухвалу Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 08.04.2026 без змін, якою продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Справа № 650/446/24

27/05/2026

Верховний Суд опублікував огляд актуальної судової практики КЦС ВС за квітень 2026 року

До вашої уваги пропонуємо огляд актуальної судової практики Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду за квітень 2026 року –https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/ogliady/Oglyad_KCS_04_2026_1.pdf

В огляді відображено найважливіші правові висновки, які матимуть значення для формування єдності судової практики. Серед цих висновків, згрупованих за різними категоріями справ, містяться, зокрема, такі:

– у спорах, що виникають із земельних правовідносин, звернено увагу на те, що фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов’язаний повернути їх на підставі ст. 1212 ЦК України. Проте якщо у власність набуто не весь комплекс, а лише окрему допоміжну споруду (наприклад, КПП), розмір таких коштів має визначатися пропорційно до частки набутого майна, а не з площі всієї ділянки, що раніше надавалася для розміщення всього підприємства;

– у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів, зауважено, що заперечення позичальника про те, що грошові кошти за договором позики фактично не були ним одержані, є ексцепцією та не підлягає позовній давності. Тягар доведення неодержання коштів, зокрема підробки підпису чи невиконання боргової розписки позичальником, покладається на позичальника, а висновок експерта про лише ймовірну невідповідність підпису сам по собі не спростовує факту передачі коштів за наявності оригіналу власноручної розписки в позикодавця;

– у спорах, що виникають із трудових правовідносин, зазначено, що:

створення роботодавцем нестерпних умов праці, що виражається у примушуванні до щоденних поїздок до віддаленого місця роботи та необґрунтованій зміні посадової інструкції лише для одного працівника, є різновидом психологічного тиску, що свідчить про відсутність вільного волевиявлення на звільнення за власним бажанням;

не є мобінгом дії роботодавця щодо зміни робочого місця, посади, розміру оплати праці чи звільнення працівника, якщо вони вчинені в порядку, встановленому трудовим законодавством, колективним або трудовим договором. Незгода працівника з такими рішеннями роботодавця сама по собі не свідчить про систематичний психологічний чи економічний тиск, спрямований на приниження честі, гідності або ділової репутації працівника;

– у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, звернено увагу на те, що той з батьків, з ким фактично проживає дитина, має право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів незалежно від наявності невирішеного спору про визначення місця проживання дитини. Наявність такого спору не виключає стягнення аліментів, оскільки обов’язок утримання дитини має пріоритетний характер;

– у спорах, що виникають із спадкових правовідносин, констатовано, що для розірвання спадкового договору відчужувач повинен довести не лише факт ненадання допомоги, але й те, що він звертався до набувача з конкретною вимогою про забезпечення, а набувач свідомо ухилився від її виконання. Непоінформованість набувачів за спадковим договором про безпосередні потреби відчужувача свідчить про відсутність їхньої вини у невчиненні відповідних дій. Відсутність належних доказів невиконання набувачами розпоряджень відчужувача виключає підстави для розірвання спадкового договору;

– у справах окремого провадження зазначено, що заяви про встановлення факту постійного догляду за особою з метою отримання відстрочки від мобілізації не підлягають судовому розгляду, оскільки законодавством передбачено адміністративний порядок підтвердження такого факту шляхом складання відповідного акта спеціальними комісіями при місцевих органах влади. У разі незгоди з рішенням або бездіяльністю уповноваженого органу щодо видачі такого акта особа має право оскаржити їх у порядку адміністративного судочинства;

– у спорах, пов’язаних з відшкодуванням шкоди, зауважено, що якщо особа під час досудового розслідування давала пояснення про обставини події відповідно до власного сприйняття цих обставин, не усвідомлюючи їх невідповідності дійсності, такі свідчення не є самообмовою в розумінні ч. 4 ст. 1176 ЦК України і не позбавляють особу права на відшкодування шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності;

– щодо застосування норм процесуального права звернено увагу на те, що:

у справах про захист честі, гідності та ділової репутації, якщо посадова чи службова особа поширила інформацію при виконанні посадових обов’язків і від імені юридичної особи, належним відповідачем є юридична особа, в якій вона працює. Якщо така особа виступала не від імені юридичної особи і не при виконанні посадових обов’язків, належним відповідачем є вона як фізична особа;

взаємопов’язаність первісного позову про стягнення боргу та зустрічного позову про визнання нарахувань незаконними, що випливають з одного договору про надання комунальних послуг, є підставою для їх спільного розгляду. Задоволення вимог за зустрічним позовом у такому разі виключає можливість задоволення первісних вимог;

– у спорах щодо розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС зауважено, що в разі добровільного внесення боржником АТ «Укрзалізниця» коштів на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби / приватного виконавця з метою виконання судового рішення, що набрало законної сили, поновлення виконавчого провадження для перерахування виконавцем коштів стягувачу та закінчення у зв’язку із цим виконавчого провадження, за наявності відповідних підстав, не суперечить п. 10-3 розд. ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження».

Джерело: Верховний Суд

25/05/2026

Одноособовий і колегіальний розгляд судових справ: що передбачають процесуальні кодекси

⚖️ Розгляд справ у судах може здійснюватися одноособово суддею або колегією суддів. Конкретний склад суду визначається не довільно, а прямо відповідними процесуальними кодексами залежно від виду судочинства, категорії справи та стадії її розгляду.

📘 У цивільному процесі справи в суді першої інстанції, як правило, розглядаються одноособово суддею. Це прямо передбачено ч. 1 ст. 34 ЦПК України. Водночас ч. 2 ст. 34 ЦПК України встановлює, що у випадках, визначених кодексом, цивільні справи у першій інстанції розглядаються колегією у складі одного судді і двох присяжних, а ч. 3 ст. 34 ЦПК України передбачає, що апеляційний перегляд здійснюється колегією з трьох суддів. Крім того, згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 34 ЦПК України, справи про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави розглядаються колегіально Вищим антикорупційним судом у складі трьох суддів.

📙 У господарському процесі діє схожий підхід. За ч. 1 ст. 33 ГПК України справи у судах першої інстанції розглядаються суддею одноособово, крім випадків, визначених кодексом. Та сама норма передбачає, що будь-яку справу, яка належить до підсудності суду першої інстанції, залежно від категорії і складності, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів, крім справ наказного і спрощеного позовного провадження. Відповідно до ч. 3 ст. 33 ГПК України, апеляційний перегляд здійснюється колегією з трьох суддів, а за ч. 5 ст. 33 ГПК України у визначених кодексом випадках касаційний перегляд здійснюється палатою, об’єднаною палатою або Великою Палатою Верховного Суду.

📗 В адміністративному судочинстві загальне правило встановлене ч. 1 ст. 32 КАС України: усі адміністративні справи в суді першої інстанції, крім випадків, встановлених кодексом, розглядаються і вирішуються суддею одноособово. Водночас ч. 1 ст. 33 КАС України прямо визначає окремі категорії справ, які у першій інстанції розглядаються колегією у складі трьох суддів, зокрема справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, окружної виборчої комісії. Крім того, за ч. 2 ст. 33 КАС України будь-яка інша справа, залежно від категорії і складності, також може бути розглянута колегіально у складі трьох суддів, крім справ, що розглядаються в порядку спрощеного позовного провадження.

📕 У кримінальному процесі основне правило міститься в ч. 1 ст. 31 КПК України: кримінальне провадження в суді першої інстанції здійснюється суддею одноособово, крім випадків, передбачених цією статтею. Разом із тим ч. 2 ст. 31 КПК України передбачає, що кримінальне провадження у першій інстанції здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів лише за клопотанням обвинуваченого щодо визначених законом категорій злочинів, зокрема тих, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років, а також щодо окремих спеціальних суб’єктів.

Пресслужба Херсонського апеляційного суду

22/05/2026

Конфлікт інтересів у службовій діяльності: що передбачає антикорупційне законодавство

⚖️ Конфлікт інтересів у службовій діяльності є одним із ключових питань антикорупційного законодавства, оскільки безпосередньо впливає на об’єктивність, неупередженість та законність прийняття рішень. Закон України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII розрізняє потенційний конфлікт інтересів і реальний конфлікт інтересів. Потенційний конфлікт інтересів означає наявність у особи приватного інтересу у сфері, де вона виконує службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об’єктивність або неупередженість її рішень. Реальний конфлікт інтересів ‒ це суперечність між приватним інтересом і службовими повноваженнями, яка вже впливає або може вплинути на об’єктивність чи неупередженість під час виконання таких повноважень.

👥 Поняття приватного інтересу

Приватний інтерес може бути зумовлений особистими, сімейними, дружніми, майновими, корпоративними чи іншими позаслужбовими відносинами. На практиці конфлікт інтересів може виникати, наприклад, коли працівник бере участь у прийнятті рішення щодо близької особи, підлеглого чи установи, з якою його пов’язують особисті або майнові інтереси. Сам по собі приватний інтерес ще не означає порушення, однак він вимагає належного реагування у спосіб, передбачений законом.

📌 Обов’язки працівника у разі конфлікту інтересів

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII, особа, на яку поширюється дія цього Закону, зобов’язана вживати заходів щодо недопущення виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів, не пізніше наступного робочого дня повідомити про його наявність безпосереднього керівника, а якщо посада не передбачає безпосереднього керівника або особа входить до складу колегіального органу ‒ Національне агентство з питань запобігання корупції чи інший визначений законом орган або колегіальний орган під час виконання повноважень. Також така особа не має права вчиняти дії чи приймати рішення в умовах реального конфлікту інтересів і повинна вжити заходів для його врегулювання.

🛠️ Порядок урегулювання конфлікту інтересів

Закон передбачає як самостійне, так і зовнішнє врегулювання конфлікту інтересів. Серед способів врегулювання ‒ усунення особи від виконання конкретного завдання, застосування зовнішнього контролю, обмеження доступу до певної інформації, перегляд обсягу службових повноважень, переведення на іншу посаду або звільнення. Обраний спосіб залежить від характеру конфлікту інтересів і конкретних службових обставин.

✅ Значення дотримання антикорупційних вимог

Дотримання правил щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів є не формальністю, а важливою гарантією довіри до публічної служби та законності управлінських рішень. Своєчасне виявлення приватного інтересу, належне повідомлення про нього та утримання від участі у прийнятті рішень допомагають запобігти корупційним ризикам і забезпечують дотримання принципів доброчесності та неупередженості.

Пресслужба Херсонського апеляційного суду

21/05/2026