21/05/2026
До 85-річчя з дня народження СЕРГІЄНКА МИКОЛИ ГРИГОРОВИЧА (21.05.1941 – 26.09.1997) – доктора медичних наук, професора, лауреата Державної премії України в галузі науки і техніки (1993), проректора ХМІ з наукової роботи (1988–1997), завідувача кафедри біохімії ХМІ, ХДМУ (1986–1997).
Микола Григорович Сергієнко народився 21 травня 1941 р. у м. Мерефа в родині робітників. У 1965 р. з відзнакою закінчив лікувальний факультет Харківського медичного інституту (нині – Харківський національний медичний університет). Навчався в аспірантурі (1965–1968), працював асистентом (1968–1969), а згодом доцентом (1969–1976) кафедри нормальної фізіології. У 1968 р. Микола Григорович захистив кандидатську дисертацію за темою «Про взаємозв’язок між розподілом норадреналіну і серотоніну в головному мозку та характером його біоелектричної активності». У 1970–1975 рр. вчений працював консультантом з нейрофізіології та нейрохімії в Національному інституті неврології та нейрохірургії в Гавані (Куба), де був обраний дійсним іноземним членом профільного наукового товариства. З 1976 по 1986 р. науковець очолював Центральну науково-дослідну лабораторію, згодом – кафедру біохімії Харківського медичного інституту. У 1985 р. М.Г. Сергієнко захистив докторську дисертацію «Роль біогенних амінів у генезі судомного процесу лімбічного походження», а у 1987 р. – йому присвоєно вчене звання професора. З 1988 р. Микола Григорович виконував обов’язки проректора інституту з наукової роботи.
Науково-дослідна діяльність вченого була присвячена вивченню біохімії нервової системи та ролі медіаторних систем у формуванні рівня збудливості головного мозку. Окрему увагу він приділяв участі емоційних станів у розвитку реакцій стресу та ролі біогенних амінів у розвитку судомного процесу. Професор також досліджував взаємодію нейромедіаторів і гормонів зі специфічними рецепторами. Науковець розробив спосіб лікування епілепсії, в основі якого – стимуляція інтенсивності біосинтезу серотоніну в мозку хворих. М.Г. Сергієнко – автор понад 180 наукових праць, численних раціоналізаторських пропозицій і 5 патентів на винаходи. Понад 30 років Микола Григорович присвятив підготовці медичних кадрів. Він був талановитим лектором і наставником, багато уваги приділяв роботі зі студентами та молодими науковцями. Під керівництвом професора підготовлено 5 докторів і 17 кандидатів наук.
М.Г. Сергієнко входив до складу правлінь і наукових рад профільних установ, був головою спеціалізованої ради із захисту дисертацій та очолював регіональну проблемну комісію. Професор був дійсним членом низки національних і міжнародних академій наук, зокрема Української академії наук національного прогресу та Нью-Йоркської академії наук. У 1993 р. М.Г. Сергієнку у складі авторського колективу присуджено Державну премію України в галузі науки і техніки за цикл праць «Початкові та зворотні форми порушень мозкового кровообігу. Розробка і впровадження у практику нових методів профілактики, діагностики, лікування та реабілітації в Україні».
Миколу Григоровича Сергієнка пам’ятають як авторитетного науковця, педагога та організатора науки, чия діяльність залишила помітний слід у розвитку медичної науки й освіти. Його професійний досвід, відданість справі та багаторічна педагогічна діяльність посіли почесне місце в історії харківської медичної школи.
