11/01/2026
🇺🇦 1915 — народився Василь АНДРУСЯК
Василь Васильович Андрусяк (псевдо «Грегіт», «Різун», «Різьбяр», «Чорний», «Коваль»; 11 січня 1915, м.Снятин, нині Івано-Франківська область — 24 лютого 1946, між селами Грабівка Калуського р-ну та Глибока Богородчанського р-ну Івано-Франківської області) — командир сотні УНС «Змії» (листопад 1943), курінний куреня «Скажені» (початок 1944), керівник бою на горі Лопата з німцями (9 липня 1944), командир Станіславського ТВ-22 «Чорний ліс» (25.04.1945 — †24.02.1946), полковник УПА (посмертно).
💢 Василь Васильович Андрусяк (псевдо «Грегіт», «Різун», «Різьбяр», «Чорний», «Коваль»; 11 січня 1915, м.Снятин, нині Івано-Франківська область
— один із визначних командирів Української повстанської армії, провідний діяч ОУН, військовий стратег і організатор збройного підпілля на Станіславівщині.
Походив зі Снятина. Ще в юнацькі роки сформувався як активний учасник українського національного руху. Був членом товариств «Просвіта» та «Сокіл», навчався у Снятинській гімназії. У 1932 році вступив до Організації українських націоналістів, швидко проявивши себе як здібний організатор і провідник.
У 1933 році польська влада заарештувала Андрусяка за виготовлення й розповсюдження антидержавних листівок. Його засудили до двох років ув’язнення, які він відбував у Коломийській тюрмі. Після звільнення він не припинив підпільної діяльності: став повітовим провідником ОУН під псевдонімом «Чорний» та керував усіма осередками «Сокола» на Снятинщині. Невдовзі був заарештований повторно, однак через три місяці слідства звільнений.
У 1939–1941 роках навчався в Коломийському педагогічному училищі, працював учителем. У 1940 році, рятуючись від чергового арешту радянськими органами, змушений був емігрувати за кордон. В Угорщині його інтернували, але він утік з табору. Згодом перебував у Відні, де вступив до українського легіону «Нахтіґаль», однак, не бажаючи підпорядковуватися німецькому командуванню, залишив його. Повернувся в Україну у складі легіону «Ролянд», який під Одесою був роззброєний німцями.
Після цього Андрусяк повернувся на Снятинщину і перейшов на нелегальне становище. Завершив навчання у Коломийській гімназії, вступив на медичний факультет у Львові, однак невдовзі залишив навчання, повністю присвятивши себе революційній боротьбі. Як член окружного проводу ОУН він організував один із перших бойових відділів УПА — Українську народну самооборону.
У період німецької окупації Василь Андрусяк командував Підкарпатською сотнею, а також Чорноліським куренем УПА. Після реорганізації повстанських сил у зимовий період 1944–1945 років став командиром Станіславівського тактичного відтинка УПА «Чорний Ліс» (ТВ-22), який входив до складу 4-ї військової округи «Говерля» УПА-Захід. Під його командуванням перебувало шість куренів УПА: «Дзвони», «Месники», «Скажені», «Сивуля», «Смертоносці» та «Курінь Довбуша».
Окремо варто відзначити бій 8 липня 1944 року поблизу гори Лопата біля Сколе, де курінь «Скажені» під командуванням Андрусяка успішно відбив атаки німецьких і угорських військ. Загалом він проявив себе як досвідчений командир у боях як проти німецьких окупаційних сил, так і проти радянських військ та підрозділів НКВС.
Загинув 24 лютого 1946 року в бою з рейдовою групою 215-го стрілецького полку внутрішніх військ НКВС. На початку 1946 року мав звання майора УПА. Постановою Української Головної Визвольної Ради Василя Андрусяка було посмертно нагороджено Золотим Хрестом Бойової Заслуги I ступеня та присвоєно звання полковника.
Пам’ять про нього вшанована символічною могилою в селі Грабівка Калуського району, а в Снятині у 1999 році встановлено пам’ятник. Ім’ям Василя Андрусяка названа одна з вулиць Коломиї.
Він також залишив по собі ідейну спадщину — у 1945 році написав брошуру «Як вести боротьбу», а в 1948 році вийшло окреме видання «Полковник Ґрегіт-Різун» у серії «Слідами героїв УПА», призначеній насамперед для молоді.
⭕️ РУХаймось разом – до Перемоги!
🔻 Більше інформації:
www.rukh.team
t.me/rukhteam
https://www.facebook.com/rukh.team
https://www.instagram.com/nru.ua/
