02/06/2026
Нова схема: як чиновник може уникнути служби та «законно» отримати пів мільйона з бюджету громади?
Останні роки стали справжнім випробуванням для українських громад. Поки одні захищають державу на фронті, інші – працюють у тилу, забезпечуючи функціонування освіти, медицини, комунальної сфери та місцевого самоврядування. Водночас знаходяться й ті, хто намагається використати недосконалість законодавства не задля захисту справедливості, а для особистого збагачення.
Саме такою виглядає ситуація навколо колишнього начальника відділу освіти Дрогобицької міської ради та депутата міської ради Романа Грицая.
Нагадаємо, у 2023 році Роман Грицай був призначений на посаду без проведення конкурсу – як тимчасове кадрове рішення в умовах воєнного стану. При цьому у поданій заяві про прийняття на роботу було чітко визначено, що перебування на посаді триватиме на період дії воєнного стану або до моменту призначення керівника відділу освіти у встановленому законодавством порядку.
У травні 2024 року конкурс було оголошено та проведено відповідно до чинного законодавства і положень міської ради. Однак замість участі у відкритому конкурсі Роман Грицай відмовився подавати документи та обрав інший шлях — судові позови.
Після тривалих судових процесів, Романа Грицая було поновлено на посаді начальника відділу освіти відповідним розпорядженням від 14 листопада 2025 року. Водночас після поновлення посадовець фактично не приступив до виконання службових обов’язків: не з’являвся на робочому місці, ігнорував службові повідомлення та попередження, не забезпечував виконання покладених на нього функцій. Це підтверджується численними актами про відсутність працівника на робочому місці, які були комісійно складені у період з 17 листопада по 30 грудня 2025 року.
У випадку, якщо метою судового процесу дійсно було поновлення на посаді та подальше виконання посадових обов’язків, логічним і послідовним кроком після ухвалення відповідного рішення мало б стати невідкладне повернення до роботи та фактичне виконання функціональних обов’язків начальника відділу освіти.
Водночас відсутність фактичного виходу на роботу та систематичне невиконання посадових обов’язків після поновлення дозволяють припустити, що можливими поясненнями такої поведінки у період дії воєнного стану можуть бути різні фактори, зокрема й ті, що пов’язані з особливостями правового статусу посадових осіб, системою бронювання та можливими ризиками мобілізації.
Відтак результатом судової тяганини стало отримання компенсації за так званий «вимушений прогул» – коштів платників податків у розмірі понад пів мільйона гривень та ухилення від мобілізації шляхом не виходу на роботу.
Тут виникає ключове питання: якою була справжня мета цього судового процесу?
Поновитись на роботі та служити громаді? Чи використати прогалини системи, щоб отримати значні бюджетні кошти у цілком «законний» спосіб?
Адже пів мільйона гривень – це кошти громади, які могли б бути спрямовані на ремонти у школах чи підсилення навчальних закладів сучасною матеріально-технічною базою.
Ця історія – не лише про одного чиновника чи один судовий процес. Вона про небезпечну тенденцію, коли недосконалість законодавства та процедур використовується не для захисту прав людини, а як інструмент для фінансових маніпуляцій за рахунок громади.
Більше інформації: https://h1.nu/1w6X6
