Долинська ЦПБ

03/06/2026

ЛІТО З КНИГОЮ
Ласкаво просимо. Так говоримо ми в черговий раз нашим читачам та жителям міста, запрошуючи їх до літньої читальні.
Сонце, теплі дні і пора відпочинку – це образ літа, а літо – ідеальний час, щоб надолужити читацькі плани. Читальня під відкритим небом – це чудове місце, щоб добре відпочити, підібрати і прочитати цікаву книгу, зіграти в настільні ігри чи скористатись безкоштовним WI-FI – послуга, яка теж є в арсеналі нашої літньої читальні. Не вірите – подивіться наше відео.
Літо швидкоплинне. Тож не зволікайте – поспішайте в літню читальню, яка розпочала роботу 3 червня і працюватиме щодня (крім суботи та дощових днів ) з 11.00 до 16.00. Обіцяємо – буде цікаво!

29/05/2026

ВАСИЛЬ ДОБРЯНСЬКИЙ
Вже цими вихідними ми попрощаємось із весною та відкриємо двері літу. Добігає завершення травень, а отже, настав час познайомити вас зі ще одним автором в рамках бібліотечного проєкту «Автор місяця». Сьогодні це – добрий друг нашої бібліотеки, популярний письменник Василь Добрянський. Василь Васильович часто відвідує Долинську ЦПБ, презентуючи свої новинки. Він автор вже не одного десятка книг, пише детективи, ретро-романи, навіть трилери. Життєвий і творчий шлях пана Василя неймовірно багатий. Щоб розповісти про все, прожите і написане ним, потрібно ціле наукове дослідження :).
Але ми пропонуємо вашій увазі інфографіку, яка лише коротко ознайомить із деякими фактами й далеко не всіма книгами автора. Хочете дізнатись більше – приходьте до бібліотеки!
Вже практично підготувавши цей матеріал, ми дізнались ще одну чудову новину – у видавництві «Рідна мова» розпочато передзамовлення нового трилера Василя Добрянського «Чапля осінь жде завзято».
Отож, читайте, бо книги допомагають відпочивати, пізнавати і навіть лікувати. Читайте і покращуйте своє ментальне здоров’я та збагачуйте свій внутрішній світ. Читайте!

29/05/2026

НЕ ЧАРІВНІ ІСТОРІЇ ПРО ЧАРІВНИЙ СВІТ. РЕБЕККА ЯРРОС, ТРИЛОГІЯ «ЕМПІРЕЇ»
Чи любите ви казкові історії? А якщо вони про драконів? А якщо головні герої долають усі біди і негаразди, і допомагають їм у цьому дружба, любов та взаємопідтримка? Тоді представляємо до вашої уваги трилогію «Емпіреї» Ребекки Яррос. Перед вами розкриється світ, де панують дракони та їх вершники. І тут немає місця для слабких та невдах.
Коли на твоїх близьких нападає темний ворог, який у тебе вибір? Здатися чи пересилити всі свої фізичні слабкості, перекувати себе? Це історія жорстокості, тут трапляється чимало грубощів, є не зовсім цензурні вислови, відверті сцени. Якщо це казка, то казка для дорослих, хоч на книгах і немає маркування віку…
Три книги немалого об’єму. Три історії, які плетуть єдине полотно. Кожна наступна продовжує попередню. Світ Емпіреїв поглиблюється і розширюється. Бо це – «Фентезі, якого ви ще не читали».

28/05/2026

ФЕНОМЕН ФРАНКОВОГО «УКРАДЕНОГО ЩАСТЯ»
2026 — ювілейний рік для Івана Франка: 170 років минає з дня його народження, 140 років від дня одруження та 110 років від дня смерті.
Творчість Івана Франка — це енциклопедія українського життя кінця XIX – початку XX століття. За 40 років він написав близько 6000 творів загальним обсягом понад 100 томів. Письменник володів жанровим розмаїттям, успішно реалізувавши себе як поет, прозаїк, перекладач та літературний критик і драматург. «Драма – моя стародавня страсть» – признавався Франко ще в 1898 році. Справді, інтерес до драматичного роду творчості зародився в нього ще в нижчих класах гімназії. Художній доробок Івана Франка налічує сім викінчених п’єс, серед яких є як масштабні драми, так і одноактівки.
Серед усіх його п’єс найвидатнішою є соціально-психологічна драма «Украдене щастя» про любовний трикутник та трагедію людської долі, яка й створила йому славу драматурга. Саме про історію створення цього драматичного твору, який був написаний в 1891 році, та його сценічне життя в 20 та 21 століттях і йшла мова під час літературної години «Феномен Франкового «Украденого щастя»» на засіданні клубу «Золота осінь». Захід було проведено в рамках цьогорічної обласної естафети «Майстер духу і слова» 27 травня.
Присутні почули, як звучала народна пісня про шандаря, його коханку та її чоловіка Николайка, яку Франко взяв за основу своєї драми. Її для нього записала Михайлина Рошкевич в селі Лолин, а на заході прочитала бібліотекарка Тетяна Скрип. Розповідь ведучих (Ірини Кульчицької та Ольги Шах) доповнили: презентація, буктрейлер твору, відеофрагменти вистав та кіноверсій «Украденого щастя» різних років.
Золотоосенці ділились своїм враженням від «Украденого щастя», пригадували своє перше знайомство з твором, дивлячись інсценізацію фрагмента драми у виконанні бібліотекарів Ірини Кульчицької та Тетяни Скрип.
«Украдене щастя» буде цікаве людству завжди, бо це вічна історія про біль, зраду та пристрасть…
То ж в чому феномен «Украденого щастя»? Мабуть, у неможливості визначити винного в одвічному трикутнику кохання. Тут кожен має право на щастя.

27/05/2026

ЩОБ ВСІ ШЛЯХИ ВЕЛИ В КАРПАТИ
28 травня, відзначається Всеукраїнський день краєзнавства. Це свято дослідників історії сіл і міст України, людей, які популяризують історичну і культурну спадщину рідного краю, залюблені у свою маленьку Батьківщину. Краєзнавство – явище дуже давнє. Першою українською краєзнавчою працею вважають «Повість минулих літ», а її автора – ченця Києво-Печерського монастиря Нестора – першим краєзнавцем.
На честь відзначення цієї дати у секторі краєзнавства представлена книжково-ілюстративна виставка « Щоб всі шляхи вели в Карпати».
На виставці зібрано багатий матеріал про Долину: заснування міста, життя людей у давні часи, їхню боротьбу, побут і духовний світ. Серед видань слід виділити книгу Антіна Вартового «У сумерках віків».
Велике краєзнавче значення має збірник історико-краєзнавчих статей «З історії Долини», вісім випусків якого представлені на виставці. Це науково-популярне видання, в якому зібрані дослідження, статті, доповіді та матеріали, що стосуються сьогодення й минулого не тільки Долини, а й Долинщини загалом.
Літопис визвольних змагань на теренах Долини та Долинщини представлено на виставці виданням «Нескорена Долинщина» (у 2-х книгах, упорядник Михайло Борис). Ці видання – це спроба відтворити історію національно-визвольної боротьби у межах окремого регіону. В них увіковічнено пам’ять про загиблих борців за волю України та репресованих мешканців краю.
Окремої уваги варті книги нашої краєзнавиці Дарії Бібик – «Візьму твій меч», «Від Руси до України. Історія Великої Тур’ї» та «Істина – дитя часу». Ці книги – це результат багаторічної пошукової праці над темою визвольних змагань на Прикарпатті в ХХ столітті. Авторка намагається повернути малій батьківщині імена її великих героїв.
Належне місце на виставці відведено книгам про людей, без яких неможливо уявити історичний та культурний розвиток Долини: Омелян та Тетяна Антоновичі, Мирослав Антонович, Володимир Антонович, родина Січків, Володимир Горбовий та інші.
Представлені на виставці і книги про окремі населені пункти – Гошів, В.Тур’я, М.Тур’я, Княжолука, Тяпче, Підбереж, Яворів. Доповненням до літератури є тематичні папки: «Літопис населених пунктів Долинського району», «Мудрості та долі берегиня – бабусина скриня», «Етнографія краю. Народні свята та обряди», зібрані бібліотекарями громади.
Ознайомитися з найкращими краєзнавчими творами та дослідженнями, унікальними статтями, що присвячені культурній спадщині нашого краю, ви зможете, завітавши у сектор краєзнавства та національного відродження нашої бібліотеки.
День краєзнавства — це нагадування про те, що знання свого коріння є запорукою національної свідомості та патріотизму. Пізнання свого краю — це не лише погляд у минуле, а й інвестиція у майбутнє нашої держави.

26/05/2026

ІВАН ФРАНКО ІЗ БОЙКІВСЬКОГО КРАЮ – СИН УКРАЇНИ, ВЕЛИЧ СВІТОВА
Івано-Франківська обласна рада проголосила 2026 рік Роком Івана Франка на Прикарпатті. Рішення приурочене до знакових дат: 170-річчя від дня народження та 110-х роковин смерті видатного українського Каменяра. З цієї нагоди ІФОУНБ ім. І. Франка запровадила акцію-естафету «Іван Франко – майстер духу і слова». Долучається до неї і наша бібліотека. Розпочинаємо акцію-естафету виставкою-ім’ям «Іван Франко із бойківського краю – син України, велич світова».

25/05/2026

СВІТ БЕЗ ПЕРЕШКОД
Чимало років безбар’єрність асоціювалася у багатьох людей лише з подоланням фізичних перешкод – облаштуванням пандусів чи підіймачів. Насправді ж це поняття ширше і стосується, без перебільшення, кожного. Безбар’єрність – це про повагу, про можливість бути почутим, про право брати участь, змінювати, впливати – незалежно від віку, здоров’я, статусу чи обставин. Це приймати людей такими, якими вони є: в повсякденному житті, на роботі чи в побуті. В умовах повномасштабної війни для українців це питання постає особливо гостро.
Наша бібліотека цього року вже не вперше доєднується до Національного тижня безбар’єрності, який проходить з 25 по 31 травня. Ініційований він першою леді Оленою Зеленською у межах Стратегії створення безбар’єрного простору. Для кращого розуміння, що таке безбар’єрність, які основні складові безбар’єрності та чому це важливо для кожного з нас, пропонуємо викладку літератури «Світ без перешкод». Тут представлена література про інклюзію, толерантність і права людини. Матеріали, які розміщені на полиці, мотивують змінювати своє ставлення до людей з інвалідністю, хворобами чи особливими потребами. Відомо, що через книги ми відкриваємо для себе нові погляди, вчимося співчувати, розуміти та підтримувати. А саме це є в основі інклюзивної культури.
Запрошуємо до перегляду!

25/05/2026

СИМОН ПЕТЛЮРА: ІСТОРІЯ СИЛИ
25 травня 1926 року на одній із паризьких вулиць загинув Симон Петлюра – людина, яка послідовно намагалася втілити в життя ідею української національної державності й суверенності.
Симон Петлюра — одна зі знакових фігур української історії початку ХХ століття, політик, публіцист, голова Директорії і Головний Отаман військ Української Народної Республіки. Ім’я цього політика стало гаслом боротьби за визволення України в часи революції, воно зайняло місце у ряду імен, заборонених і проклятих російською владою.
До 100-річчя пам’яті видатного полтавця в читальному залі бібліотеки презентовано книжкову виставку «Симон Петлюра: історія сили»,
матеріали якої допоможуть читачам краще пізнати постать Симона Петлюри та історію визвольних змагань українського народу.
Представлені на виставці книги розповідають про походження, родину та середовище, що сформували світогляд державотворця. Важливе місце у виставці посідають документи про діяльність Симона Петлюри на чолі Директорії Української Народної Республіки та його творча спадщина — збірка листів, присвячених боротьбі за незалежність України.
Запрошуємо до читання!

22/05/2026

«ТОБІ І МЕНІ ВІДДАЛИ СТУКІТ ВЛАСНОГО СЕРЦЯ» (https://drive.google.com/file/d/1yzWbd1-M5Dzh7Tp_F9eo3CG49tDVId7i/view?usp=drive_link)
23 травня українці щорічно відзначають День Героїв України. Це не просто державне свято, а символ незламності українського духу, який пройшов крізь століття боротьби та випробувань.
У цей день вшановують пам’ять усіх, хто віддав життя за Незалежність України – від борців минулого до новітніх Героїв, які загинули за нашу свободу під час Революції Гідності та в російсько-українській війні. Бо саме вони віддали своє життя заради того, аби ми прокидалися і засинали в своїх домівках…
До цієї дати бібліотека підготувала біобібліографічний список літератури (третій випуск) «Тобі і мені віддали стукіт власного серця», в якому продовжуємо розповідати про Героїв Долинщини, які загинули у російсько-українській війні.
Цей список – не просто перелік імен. Це символ нашого болю, нашої вдячності та нашої вічної пам'яті. Це коротка розповідь про кожного воїна, який віддав життя в цій війні, це біль, який не перестає ятрити наші серця. Наші Герої живі, допоки ми пам’ятаємо. Коли будете гортати ці сторінки – подивіться в очі наших мужніх воїнів на світлинах, подякуйте хлопцям за подвиг! Коли побачите вулицю з меморіальною дошкою Героя – зупиніться. Коли почуєте слова «родина загиблого» – запропонуйте допомогу.
Пам’ятайте всіх, хто боронив країну, хто ніс її з багаття на руках…
Вічна пам’ять і вічна подяка! Схиляємо голови перед Героями Долинщини, які власним життям захищали наше сьогодення і майбутнє!

22/05/2026

Однією із найперших учасниць літературної студії «Слово» є Мирослава Підборецька. Напередодні Дня Героїв у нашій рубриці «Під сузір’ям «Слова» ми вирішили розповісти саме про цю людину, адже вона, насамперед, мати Героя, який повернувся додому «на щиті».
Мирослава Леонідівна народилася 2 березня 1962 року в селі Соколівка Жидачівського району Львівської області. Здобула вищу освіту у Рівненському державному інституті культури та Волинському державному університеті імені Лесі Українки. Працювала у сфері культури та на педагогічній ниві. У школах міста Луцька та долинських школах № 6 і №7 – вчителем народознавства, української мови та літератури, педагогом-організатором. Довший час була творчим керівником клубного об'єднання шанувальників рідної мови «Золоте перо», яке активно співпрацювало із літературною студією «Слово».
Її найбільшою гордістю був єдиний син — Мирослав Володимирович Підборецький. Вона назвала його своїм ім'ям, наче передаючи разом із ним частину власного серця. У її очах Мирослав завжди був найдорожчим скарбом, і вона вклала у нього всі свої надії й мрії. Під впливом матері та свого оточення, Мирослав виріс справжнім патріотом — мужнім, чесним і готовим захищати свою країну. Його виховання у цінностях честі, вірності та відваги стало основою для подальшого вибору життєвого шляху. Коли Батьківщина опинилася у смертельній небезпеці через агресію ворога в 2022 році, Мирослав прийняв рішення стати на захист України. Він вступив до армії і став гранатометником у складі 1 єгерського відділення 2 єгерського батальйону. Мирослав брав участь у безлічі бойових завдань, проявляючи відвагу, вміння і самовідданість. Він не лише служив, але й оберігав своїх побратимів, стаючи для них прикладом відваги та витримки. Дата 31 жовтня 2024 року стала фатальною для Мирослава. Під час виконання особливо складного бойового завдання поблизу населеного пункту Селидове Покровського району Донецької області, він загинув у запеклому бою, прикривши собою пораненого товариша. Справжній Герой, пам'ять про якого залишиться у серцях людей, що його знали.
Протягом тривалого часу Мирослава Леонідівна не отримувала жодних новин про сина, він вважався зниклим безвісти, а надія на його повернення ставала дедалі крихкішою. Лише наприкінці червня 2025 року отримала страшну звістку: її син офіційно загинув.
Втрата Мирослава стала неймовірним болем для його матері, яка присвятила все своє життя вихованню молодого покоління. Втрачаючи найдорожче, вона опинилася в глухій порожнечі, але саме слово, яке колись було її покликанням, допомогло їй повернутися до життя. Пройшовши через горе і біль, вона почала виливати свої почуття у вірші, які відбивали невимовний біль і гордість за сина-Героя. Це слово стало голосом тисяч матерів, які втратили своїх дітей на війні. Мирослава Підборецька втратила найдорожче — своє продовження, але не втратила внутрішнього світла. Її поетичне слово та незламний дух стали пам'ятником її сину, який віддав життя за право свого народу жити вільно на рідній землі.

(https://biblio-dcrb.blogspot.com/2026/05/blog-post_22.html)

Однією із найперших учасниць літературної студії «Слово» є Мирослава Підборецька. Напередодні Дня Героїв у нашій рубриці «Під сузір’ям «С...