23/05/2026
Бувають зустрічі, після яких сидиш і ще довго прокручуєш у голові кожне слово. Онлайн зустріч присвячена Дню Героїв України була однією з таких.
Працівники відділу культури, бібліотеки, центру культури і дозвілля, вихованці ЦДЮТ спілкувалися з Олесею, бойовим медиком із позивним «Карамелька».
Я не знаю, як це працює, але в цій тендітній жінці стільки сили, що вона заряджає навіть через екран. Бесіда вийшла настільки щирою, без жодного пафосу чи офіціозу, що учасники заходу захопленням слухали гостю.
Олеся розказувала про речі, які насправді тримають там, на фронті. Про те, як сильно надихає родинний дім — місце, де просто затишно і спокійно. Казала, що в найнайважчі хвилини під обстрілами думала про своїх рідних. Вона долає весь цей пекельний біль і труднощі тільки з однією думкою: щоб її близькі ніколи, ні за яких обставин не побачили цього жаху на власні очі.
Були й моменти, від яких ми всі посміхалися. Уявляєте, Олеся згадувала свій перший «транспорт» на війні — рожевий велосипед! А вже потім у неї з’явився надійний залізний друг від волонтерів — автівка з гордим написом «Карамелька», яка не раз вивозила її та побратимів із-під вогню. І навіть там, серед бруду окопів, вона завжди мала при собі... парфуми. Каже, це був її маленький шматочок мирного, цивільного життя, який повертав відчуття нормальності.
Втрати — це важко, про це неможливо говорити без клубка в горлі. Але Олеся сказала дуже важливу річ: справжні герої — вони серед нас. Це кожен і кожна, хто зараз тримає фронт. Можливо, про когось із них не напишуть у підручниках історії, але ми маємо право і мусимо пишатися ними вже зараз.
Наприкінці діти запитали в неї пораду, і Олеся відповіла дуже просто, але в саме серце: «Цінуйте і бережіть своє. Свою країну, свою родину і свою мову».
Поки тривала розмова, один з учасників, Пізняк Сергій, намалював портрет гості.
Дякуємо, «Карамелько», за цю розмову. Це було до сліз і до мурашок. Разом до перемоги! 🇺🇦✨