03/05/2016
“Над нами висить чорний стяг, а на ньому написано :
смерть політична, смерть національна, смерть культурна
для української нації ! І от посеред таких лихих обставин
ми зійшлися до купи, ми згромадилися в одну сім'ю,
перейняті великим болем та жалем до тих страждань,
що в щерть наповнили народну душу і хай навпаки
логіці подій, ми виписали на прапорі : одна, єдина,
неподільня, вільна, самостійна Україна, від гір
Карпатських аж по Кавказькі”.
Як на мене, так над нами і досі висить чорний стяг, адже ми і досі роз'єднані, маємо різні погляди якою буди Україні і який вектор обрати... Серед націоналістів і досі є ті, які вважають, що російську мову не варто чіпати і слова Ідеолога українського націоналізму, про якого буде йти мова, їх лякають. Адже пройшло вже стільки років , а слова невгамовного романтика і вірного сина українського народу Миколи Міхновського... залишаються словами. Як в ті роки, так і тепер, Україною правлять ті, кому вона не потрібна. Як тоді, так і тепер, за Україну гинуть найкращі сини. Як тоді, так і тепер, уражені бацилою зради, “українці”, пригріваються у всіх державних сферах, чим забезпечують процвітання корупції, браку справедливості і зневаги до таких, яким був Міхновський. Ця непересічна людина, була нам послана не задля романтики, хоча він був не виправний романтик, а для розуміння природніх речей, з інстинктом яким,народжувались і народжуються всі вільні нації... Націоналізм !!! Любов до свого! І ненависть до чужого, якщо воно має присмак імперського і окупантського!
Як і тоді, так і тепер в постаті Миколи Міхновського вбачали(ють) шовіністичні настрої і звинувачували(ють) його у надмірному радикалізмі. Адже тоді Міхновський говорив занадто сміливо і відкрито.
“Нація — над усе, Ураїна — українська, соборна — над усе!”
Погляди державника і ідеолога, поділяло лише невелике коло однодумців, інші були упосередковано-помірковані... Особливо він розчарувався в молоді, яка була “ не здатною до українського державного діла, що сили, придатні для національної революції, всі пішли на службу соціалістичному інтернаціоналові в його всеросійській націоналістичній формі”- згадумав його друг сергій Шеремет.
Все своє життя Міхновський шукав однодумців, щоб реалізувати мету свого життя : “неподільна — від Сяну по Кубань, від Карпат по Кавказ, вільну між вільними, без пана й без хама”. Ось ці слова, окреслив 18 річний юнак, кинувши виклик всім противникам вільної і неподільної...
Якось на могилі Тараса Шевченка, Микола зі своїми обнодумцями, присяглися поширювати серед українців, всіма засобами, безсмертні ідеї Великого Кобзаря. Він з не багатьох, дуже апелював до народу і надмірно ідеалізував “цвіт нації”, який виявився скорше пустоцвітом... Він хотів, щоб його Ідеал Вільної України жив у кожному українцю. Його заповідь : “Шануй діячів рідного краю, ненавидь його ворогів, зневажай перевертнів-відступників і добре буде цілому твоєму народові і тобі! Не вбивай Україну своєю байдужістю до всенародних інтересів!”- і в наш час є ідеалом для кожного націоналіста.
В свій час, Микола Міхновський заснував перший україномовний журнал “Хлібороб”. Задля національної справедливості, повернувся до активної адвокатської практики, виступав оборонцем всіх, хто ніс українську ідею. Уряд в свою чергу, як і тепер, користувався судом, як знаряддям помсти націоналістам.
Варто зазначити, що одним з надважливих етапів поширення Ідеї самостійності, Міхновський вважав створення української армії. Але Центральна Рада не могла допустити українського війська... Грушевський, Винниченко, Петлюра — робили шалений !!! спротив спробі українізації армії і відправили Міхновського на фронт. Повернувшись, він ретельно розробив план повалення Директорії і мав його представити полковнику Болбочану. Утім, за наказом Петлюри(якого і досі вважають героєм) Болбочана заарештували. Сам Міхновський потрапляє до в'язниці, тяжко хворий і спустошений...
3 травня 1924 року Миколу Міхновського знайшли повішеним у садку садиби Шеметів. Тяжко повірити, що після большевицьких репресій, чекістських допитів, Ідеолог Українського Націоналізму покінчив життя самогубством...
Похований Микола Міхновський на Байковому кладовищі. Чи доживем до того часу, щоб українці свідомо! визнали НАЦІОНАЛІЗМ, як ЛЮБОВ до свого ?! Чи побачим “паломництво” українців з усього світу, щоб вклонитися могилі унікальній людині, Сину українського народу, народу, який і досі не усвідомив в чому його сила...
