Державний архів Чернігівської області, Мстиславска, 2, Chernihiv (2026)

29/05/2026

29 травня 2026 року директор Державного архіву Чернігівської області Раїса Воробей взяла участь у відкритті виставки з нагоди 990-річчя першої літописної згадки про Спаський собор Чернігова. Ця виставка розпочинає важливий шлях до тисячолітнього ювілею Спаса Чернігівського та розкриває його величну історію доби Русі-України.
Разом із Софією Київською, це найдавніший і найкраще збережений собор Русі-України, що не має аналогів у світовій архітектурі. Протягом майже тисячоліття він залишається символом нашої першої державності, одним із перших символів поширення християнства, унікальним князівським пантеоном із найбільшою кількістю домонгольських поховань в Україні.
Виставка, реалізована у співпраці з музеєм Шереметьєвих, уперше представляє в Чернігові єдині у своєму роді артефакти чернігівських князів ХІ-ХІІ століть та унікальні предмети, безпосередньо пов’язані зі Спасом. Виставка реконструює історичне обличчя собору та ілюструє глибоку інтегрованість стародавнього Чернігова у глобальні процеси Середньовіччя. Розгорнута безпосередньо у просторі собору, вона дозволяє відчути його значущість як ключового осередку нашої національної ідентичності.
Серед представлених експонатів – печатка князя Мстислава Володимировича першої третини ХІ століття, печатка князя Святослава Ярославича другої третини ХІ століття.
Нині ж в Державному архіві Чернігівської області зберігаються документи значно пізнього хронологічного періоду, проте, не менш важливі за інформаційним змістом щодо непростої історії перлини нашого міста Спаса Чернігівського.

29/05/2026

100 років самобутнього мистецького обличчя Чернігівського обласного українського музично-драматичного театру імені Т. Г. Шевченка

Чернігівський обласний український музично-драматичний театр імені Т. Г. Шевченка – один із найстаріших в Україні серед обласних театрів.
У травні 1926 року у м. Зінов’євськ (колишній Єлисаветград, згодом Кіровоград, нині – Кропивницький) на базі драматичного гуртка Єлисаветградського заводу «Червона Зірка» було засновано робітничо-селянський пересувний драматичний театр – Робсільтеатр ім. Т. Г. Шевченка. Його фундаторами були як професійні актори, так і працівники машинобудівного заводу. Першим керівником колективу був актор і режисер Леонід Юліанович Предславич (1897–1960). Для презентації театру керманич обрав твір класика української літератури І. Котляревського «Наталка-Полтавка», який був успішно презентований колективом.
У 1933 році шевченківці були направлені для обслуговування населення новоутвореної Чернігівської області і вже на початку 1934 року трупа отримала статус Чернігівського обласного Державного українського музично-драматичного театру імені Т. Г. Шевченка. У Чернігові театр розмістився в колишньому Будинку Миколаївського єпархіального братства (зараз – Філармонійний центр). Період 1930 – початку 1940-х років, попри репресії та цензуру в СРСР, був для колективу драматичного театру успішним. Чернігівці побачили на театральній сцені п’єси за творами М. Коцюбинського, М. Кропивницького, М. Старицького, І. Кочерги, світових класиків – Ф. Шиллера, Мольєра. Актори театру успішно гастролювали.
23 серпня 1941 року під час бомбардування міста «было сожжено здание театра, полностью оборудованное мебелью, театральными костюмами, декорациями и реквизитом». На той час трупа театру перебувала на гастролях. Колектив розділився на три концертні бригади, які протягом 1941–1945 років виступали в частинах діючої армії.
У березні 1943 року частина театральної трупи, зібравшись у визволеному Чернігові, відновила роботу у будівлі Єлецького монастиря, обладнавши сцену та глядацьку залу на 300 місць. Питання необхідності нової (власної) будівлі для драмтеатру неодноразово поставало на різних адміністративних рівнях міста. У Державному архіві Чернігівської області зберігається «Архітектурно історичний нарис» А. А. Карнабеда – архітектора, краєзнавця, де зазначено, що у «1944–1945 роках архітектор Панчук Н. за участю архітектора П. Букловського опрацювали в Дніпромісто генеральну схему планування Чернігова як політичного та адміністративно-господарчого центру області і як міста-музею». О. Касьянов запропонував «створити нову адміністративну площу», перетворити її на центр загальноміського значення з розміщенням міськради, готелю, кінотеатру, театру, критого ринку та універмагу.
21 листопада 1959 року відбулося урочисте відкриття новозбудованого приміщення обласного музично-драматичного театру імені Т. Г. Шевченка.
Протягом 1960–1965 років було зіграно багато прем’єр. Найуспішнішими за визнанням критиків стали: «Сорочинський ярмарок», «Ревізор», «За двома зайцями». У 1976 році за значні творчі здобутки театр було нагороджено Почесною Грамотою Верховної Ради УРСР. З 1990 року трупа Чернігівського драматичного театру регулярно бере участь у міжнародних та вітчизняних театральних заходах, презентаціях, художньо-культурних, громадських акціях та концертних програмах.
У 2001 році за високі творчі досягнення та з нагоди 75-річчя театру було надано статус академічного.
Театр постійно намагається говорити зі сцени про вічне, про добро та співчуття, зберігаючи своє основне призначення – бути місцем, де для глядача відкривається духовний та естетичний світ.
Розширювалася й географія гастрольних виступів театру. Яскрава, колоритна, творча робота шевченківців отримала як схвальні відгуки критиків, так і визнання глядачів.
Однією з важливих сторінок творчої діяльності театру стало проведення Міжнародних фестивалів «Слов’янські театральні зустрічі» та «Чернігівське відлуння».
Та 24 лютого 2022 року творчі плани були зруйновані…
А 19 серпня 2023 року на велике релігійне свято – Преображення господнє близько 11:30 рашисти нанесли ракетний удар по центру міста. Унаслідок терористичного акту крім адміністративних будівель та житлових будинків постраждав і Чернігівський обласний український музично-драматичний театр ім. Т. Г. Шевченка: був повністю зруйнований дах над всім глядацьким комплексом, зруйновані стіни, горище, значно зіпсовано інтер’єр головного залу, фойє та інші приміщення. Вибуховою хвилею було ушкоджено внутрішні стіни, стеля, розбита люстра.
Та вже за кілька місяців театр відкрив свої двері глядачу та відновив покази вистав у своїй будівлі.
І сьогодні Чернігівський обласний академічний український музично-драматичний театр імені Т. Г. Шевченка продовжує натхненну творчу працю на мистецькій ниві, робить гідний внесок у розвиток вітчизняної культури на шляху до Перемоги у війні за Незалежність України.
До ювілею театру архів підготував стаціонарну виставку документів і матеріалів, з якою бажаючі можуть ознайомитися у приміщенні корпусу №1 (вул. Мстиславська, буд. 2).

Використані джерела та література:

1. Державний архів Чернігівської області, ф. Р-90, оп. 3, спр. 55, арк. 125, 144.
2. Державний архів Чернігіської області, ф. Р-719, оп. 1, спр. 4, арк. 1–1 зв.
3. Державний архів Чернігіської області, ф. Р-719, оп. 1, спр. 7, арк. 7–7 зв.
4. Сіверянський архів, Ч. 2010, // З історії Чернігівського обласного драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка у 1943 – 1944 рр.. арк. 102, 108. Л. Лимар, А. Морозова.
5. Дорохіна, Т., & Косаченко, В. (2024). Чернігівський обласний академічний український музично-драматичний театр імені Тараса Шевченка: ІСТОРІЯ ТА СУЧАСНІСТЬ. Сіверянський літопис, (6), 41-51. https://doi.org/10.58407/litopis.230606

.Т.Г. Шевченка
#Виставка

28/05/2026

Державний архів Чернігівської області продовжує роботу над розвитком цифрової безбар’єрності, розширюючи онлайн-доступ до документів Національного архівного фонду.
За цим напрямком триває активна співпраця архіву з Благодійною організацією «Благодійний фонд» Меморіал Голокосту «Бабин Яр».
Упродовж січня – травня цього року представником організації «Бабин Яр» оцифровано 946 справ, а це понад 51 тисяча цифрових копій документів.
Оцифровані архівні джерела охоплюють період 1780–1919 років та відображають життя єврейського та українського народів у ті часи.
Зокрема, це документи з фондів «Березнянський повітовий земський справник» (ф. 75), «Чернiгiвське губернське правлiння» (ф. 127), «Директор училищ Чернiгiвської губернiї» (ф. 229), «Чернiгiвська палата кримiнального та цивiльного суду» (ф. 244), «Чернiгiвський губернський совiсний суд» (ф. 247), «Чернiгiвський окружний суд» (ф. 249), «Старший нотаріус Чернiгiвського окружного суду» (ф. 253), «З'їзд мирових суддiв Чернiгiвського судово-мирового округу» (ф. 256), «Мировий суддя м. Чернiгова» (ф. 257), «Остерська городова ратуша» (ф. 563) тощо.
Дослідники можуть ознайомитись з оцифрованими документами на офіційному вебсайті Державного архіву Чернігівської області за посиланням https://cn.archives.gov.ua у розділі «Справи оцифровані за проєктом “Бабин Яр”» Рубрики «Оцифровані описи та справи онлайн» або на сайті онлайн-архіву Благодійної організації «Благодійний фонд» Меморіал Голокосту «Бабин Яр» «Імена» за посиланням: https://babynyar.org/ua/archive

25/05/2026

Під час тривалої війни за Незалежність вже ні для кого не дивина відключення світла – блекаут, а для чернігівців тим паче. А як було зі світлом у Чернігівській губернії у XIX–XX ст.? Переважна більшість містян користувалася свічками, або керосиновими лампами. Також керосиновими лампами освітлювали державні установи, приватні будинки, міські площі та сквери, храми й навчальні заклади. Більш заможні люди використовували гасові світильники, тому що вони були дешевші від електричних. Із історичних документів дізнаємося, що в губернському центрі також виникали проблеми з вуличним освітленням міста, і не завжди знаходились на це кошти.
У 1840 році купець 3-ї гільдії Юдель Ісерсон поставляв для освітлення міста у святкові дні «плошки» – підставки для свічок. За це Чернігівська міська дума мала заплатити Ісерсону, але через відсутність коштів на це у бюджеті, місто залишилося без компенсаційних виплат, а Юдель Ісерсон отримав відмову.
Вуличне освітлення потребувало догляду та ремонту. 27 серпня 1859 року Симеон Фейгін на замовлення Чернігівської міської думи склав кошторис на ремонт ліхтарів. Протягом п’яти років всі ліхтарі у м. Чернігові мали бути відремонтовані, для чого потрібно було з бюджету міста витратити 75 крб 78 коп.
Чернігівська міська дума надала дозвіл 12 листопада 1864 року на встановлення у Чернігівському міському саду 8 ліхтарів на суму 67 крб 2 коп. для освітлення його ввечері спиртово-скипидарною рідиною. Суміш ця коштувала 3 крб. 30 коп «за ведро».
1894 року у м. Чернігові запрацювала перша електростанція завдяки поштово-телеграфному механіку Зюкову, який орендував стару водокачку на річці Стрижень (поблизу сучасних вулиць Гонча-Полуботка). Працювала вона кілька годин на добу, бо її потужність була недостатньою. 13 вересня 1894 року було оприлюднено умови користування електрикою. А 28 вересня була здійснена спроба елекрифікувати Чернігівську міську думу. У цей же час на мосту через р. Десна було встановлено 28 ліхтарів.
З 1895 року електричне світло починає з’являтись на вулицях, площах та у скверах Чернігова. 30 березня 1895 року на Соборній площі був встановлений ліхтар на 1200 свічок. Завдяки електриці, почали освітлюватися вулиці Богоявленська та Шосейна. На той час 1 кВт/год обходився користувачу у 23,9 коп.
Усього на 1 січня 1897 року у м. Чернігові було обладнано 58 електроточок у приміщеннях та 17 на вулицях. 1907 року міська дума вирішила, що електростанція має працювати впродовж усієї ночі. Через рік режим її роботи знову переглянули, і станція почала працювати вдень.
Поступово кількість чернігівців, які перейшли з гасового на електричне освітлення, почала зростати. До середини 1920-х років право на безоплатне використання електроенергією мали безробітні, що перебували на біржі праці, та інваліди, яким надавали соціальну допомогу. У другій половині 1920-х років для містян, що користувались електрикою безоплатно, ввели оплату за пільговим тарифом – 5 коп. за 1 кВт/годину. Цікаво, що в той час чернігівці мали право встановлювати лампочки потужністю не більше 25 Вт. Існували різні тарифи для тих користувачів, котрі мали у своїх будинках лічильники, і для тих, котрі не мали. Також діяв фіксований тариф на оплату електроенергії. Як свідчать документи тих років, упродовж 1923–1924 років працівники та службовці, які користувалися лічильниками, за світло платили 25-55 коп. за кВт/год.
7 листопада 1927 року відбулась закладка фундаменту Чернігівської міської дизельної електростанції.
Через два роки за проєктом архітектора Г. Конопатського на сучасній вулиці Гонча, 40 (нині приміщення Обленерго) була відкрита нова споруда для більш потужних електричних турбін. Нова електростанція мала радіус обслуговування 15 км. Було встановлено три дизелі, і електростанція почала обслуговувати потреби залізниці. Важливим здобутком стала кабельна електромережа. Але Друга світова війна зруйнувала електрогосподарство м. Чернігова, як і зараз Російська Федерація руйнує електромережі і електропідстанції Чернігівської області і не тільки.

Використані джерела:
1. Державний архів Чернігівської області. Ф. 128, оп. 1, спр. 8115.
2. Там само, Ф. 128, оп. 1, спр. 8114.
3. Там само, Ф. 127, оп. 3 а, спр. 3620.
4. Казіміров Д. Електрифікація Чернігова: історія довжиною в 130 років // https://pechera.info>oglyadu.

–світла_нема…

21/05/2026

Двадцять років тому студенти факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету одягнули вишиванки, не гадавши, що це переросте у Всесвітній день вишиванки.
У 2014 році День вишиванки вийшов за межі студентського середовища та набув міжнародного масштабу – він став невід’ємною частиною культурної дипломатії.
Одягнувши вишиванку, ми вкотре нагадуємо собі й усьому світу: українська нація має глибоке коріння, сильний дух і власний неповторний код, який неможливо знищити.

15/05/2026

17 травня – День пам’яті жертв політичних репресій

Щороку третьої неділі травня в Україні вшановують пам’ять мільйонів загублених життів, бездушно знищених радянським тоталітарним режимом. Пам’ятна дата встановлена Указом Президента від 21 травня 2007 року з метою вшанування пам’яті жертв політичних репресій комуністичного режиму.
1991 року до Державного архіву було передано понад 12 тис. архівно-слідчих справ на жителів Чернігівської області, які були репресовані протягом 1920–1960-х років і реабілітовані наприкінці 1950-х – на початку 1960-х років та у 1989–1993 роках.
Короткі біографічні дані про громадян, що зазнали політичних репресій, та посилання на архіви, де можна ознайомитися з архівно-слідчими справами на них, оприлюднені у науково-документальному виданні «Реабілітовані історією» і доступних у мережі Інтернет.
У Державному архіві Чернігівської області здійснюється оцифрування цих документів, адже вивчення історії кожної людини дає змогу скласти загальну картину репресій щодо населення України загалом та Чернігівщини зокрема для того, щоб не допустити цього надалі. На сьогодні на офіційному вебсайті Державного архіву Чернігівської області оприлюднено понад 500 архівно-слідчих справ репресованих.
Сьогодні День пам’яті жертв політичних репресій набуває для нас нового значення. Ціною надзусиль і багатьох життів Україна бореться не тільки за те, щоб звільнити свою землю від російських окупантів та відновити свій суверенітет. Вона бореться за те, щоб сталінські методи Великого терору не були інструментом політики у XXI столітті. Вшановуючи співвітчизників, які не зламалися у ГУЛАГу, ми отримуємо наснагу вистояти зараз.
На офіційному сайті архіву пропонуємо ознайомитися із фотодокументальною виставкою «Політичні репресії – молох тоталітарного режиму» та презентуємо документи Державного архіву Чернігівської області, що розповідають про ті страшні часи.

14/05/2026

Архіви без бар’єрів: на Чернігівщині розширюють онлайн-доступ до документів

Оцифрування архівних документів сьогодні є одним із важливих напрямів розвитку архівної справи в Україні. Воно не лише забезпечує збереження документальної спадщини та сприяє інтеграції нашої держави в світовий інформаційний простір, а й розширює доступ громадян до архівних матеріалів та послуг. Про те, як цей напрям розвивається на Чернігівщині, говорили сьогодні на брифінгу в медіацентрі ОДА.
Державний архів Чернігівської області активно працює над розвитком цифрової безбар’єрності та впровадженням сучасних цифрових технологій. Одним із ключових завдань залишається формування цифрового фонду користування документами Національного архівного фонду та забезпечення зручного онлайн-доступу до архівних ресурсів.

«Цифровізація архівної справи сьогодні є не лише сучасним технологічним рішенням. Насамперед, це інструмент збереження національної пам’яті, захисту документальної спадщини та забезпечення рівного доступу громадян до інформації без бар’єрів. Зокрема, для людей з інвалідністю, маломобільних груп населення та жителів віддалених територій», – зазначає директорка Державного архіву області Раїса Воробей.

Створення цифрових копій документів Національного архівного фонду дає можливість користувачам працювати з архівними матеріалами дистанційно, без необхідності особистого відвідування архівних установ. Це особливо важливо в умовах воєнного стану та постійних безпекових викликів.
Системна цифровізація архівних документів в Україні розпочалася ще до повномасштабного вторгнення росії. У 2019 році для державних архівних установ були визначені єдині підходи до роботи з цифровими копіями.
Наприкінці 2025 року була затверджена Програма оцифрування архівних інформаційних ресурсів на 2026-2030 роки. Документ спрямований на формування сталого цифрового фонду користування, забезпечення збереження документів в умовах воєнних загроз та розширення дистанційного доступу до архівної інформації.
Програма стала продовженням роботи, яка тривала у 2022–2025 роках та продемонструвала високу ефективність навіть в умовах повномасштабної війни. За цей період державними архівними установами України створено понад 105 мільйонів цифрових копій документів та оцифровано понад 1,5 мільйона одиниць зберігання. У 2023 році наша країна посіла друге місце у світі після Фінляндії за кількістю оцифрованих архівних документів.
У межах нової Програми на 2026-2030 роки в Україні планують створити понад 150 мільйонів цифрових копій архівних документів. Це дозволить не тільки забезпечити довготривале збереження документальної спадщини, а й підтримати наукові дослідження та гарантувати громадянам право на доступ до інформації в сучасному, зручному й безбар’єрному форматі.
Важливі зміни до нормативно-правових актів у сфері доступу до архівних документів були внесені у 2023 році. Тепер архівні установи можуть видавати
довідки та витяги на підставі цифрових копій документів у разі втрати або пошкодження оригіналів.
Такі рішення мають особливе значення в умовах війни. Зокрема, коли архіви перебувають на тимчасово окупованих територіях або документи пошкоджені внаслідок бойових дій.
Одним із пріоритетних напрямів роботи Держархіву також залишається оцифрування документів Національного архівного фонду.
Станом на сьогодні в архіві оцифровано майже 52 тисячі одиниць зберігання — це понад 5,3 мільйона скан-копій документів. Лише торік оцифровано понад 17,6 тисяч справ та більше 1,7 тисячі описів справ.
Усі цифрові копії документів доступні для користувачів на офіційному вебсайті Держархіву області за посиланням: https://y2lmcmetyxjjaa.cg.gov.ua/

«За цим напрямком ми активно співпрацюємо з міжнародними партнерами. Зокрема, у межах співробітництва з Family Search International з 2022 року оцифровано понад 28 тисяч справ генеалогічного характеру. Це документи фондів «Прилуцьке духовне правління», «Чернігівська духовна консисторія», книги державної реєстрації актів цивільного стану та інші архівні матеріали», – розповідає Раїса Воробей.

Також за результатом співпраці з благодійним фондом «Меморіал Голокосту «Бабин Яр» оцифровано майже 2 тисяч справ та довідкову картотеку періоду Другої світової війни.
Окремим напрямом роботи є участь Держархіву в науково-пошуковому інтернет-проєкті Український мартиролог ХХ століття (https://archives.gov.ua/um.php). Його мета — створення електронної бази даних про жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму та забезпечення відкритого доступу до відповідних архівних документів.
Наразі база даних розміщена на офіційному вебпорталі Державної архівної служби України. Ресурс містить інформацію майже про 161 тисячу репресованих осіб. Результати пошуку за документами Державного архіву області охоплюють понад 14 тисяч осіб.

«Архівні установи Чернігівщини продовжуватимуть розвивати цифрові сервіси, розширяти онлайн-доступ до документів та формувати безбар’єрний інформаційний простір для всіх категорій користувачів», – наголосила очільниця Державного архіву області.

За інформацією Департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Чернігівської обласної військової адміністрації.
https://cg.gov.ua/index.php?id=544923&tp=page

07/05/2026

8 травня в Україні відзначають День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років.
У цей день українці традиційно вшановують людей, які боролися проти нацизму, висловлюють повагу та вдячність усім борцям із нацизмом, увічнюють пам’ять про загиблих воїнів і жертв найкривавішої і найжорстокішої в історії людства війни.
Під час Другої світової війни українці зробили значний внесок у перемогу над нацизмом, відзначилися героїзмом, хоробрістю та самопожертвою на всіх фронтах та в багатьох арміях Антигітлерівської коаліції. Мільйони українців чинили спротив зі зброєю в руках у різних регулярних арміях світу, сотні тисяч боролися в підпільних і повстанських структурах. Майже всі українські підприємства були переорієнтовані на потреби оборони. Українська земля була одним із основних театрів воєнних дій, місцем масштабних битв і найзапеклішого спротиву.
Запрошуємо ознайомитися з фотодокументальною виставкою «До Дня пам’яті та примирення» на офіційному вебсайті Державного архіву Чернігівської області (https://cn.archives.gov.ua), на якій представлені документи та світлини 1942–1948 років із фондів архіву, що розповідають про трагічні події часів окупації Чернігівщини та про її відродження.

05/05/2026

Державний архів Чернігівської області продовжує оцифрування документів Національного архівного фонду задля їх збереженості та відкритості для користувачів архівної інформації.
Протягом квітня архівом оприлюднено цифрові копії 12792 справ, оцифрованих у межах співпраці з корпорацією FamilySearch International. Це документи з фондів:
«Прилуцьке духовне правління, м. Прилуки Полтавської губернії» (Ф.1462 оп. 1, справи: 3462, 3520, 3567, 3568, 3583, 3620, 3631–5032, 5136-5198, 6847–6849, 8474–8498, 8504–9647, 9249–9908, 9910–10336, 10339–1267, 11269–15527, оп. 3, справи 1–33);
«Чернігівський національний педагогічний університет ім. Т.Г. Шевченка, м. Чернігів Чернігівської області» – особові справи викладачів та студентів (Р-608, оп.1, справи 997-4836);
«Статистичне бюро виконкому Чернігівської губернської ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, м. Чернігів Чернігівської губернії» – подвірні картки Сільськогосподарського перепису господарств за 1920 рік (Р-942, оп.1, справи 4-8, 330-471, 653-665, 815-825);

Відділи реєстрації актів цивільного стану
* Коропського районного управління юстиції (Р-8980, оп.1, справи 215–227)
* Корюківського районного управління юстиції (Р-8981, оп.1, справи 136–141)
* Новгород-Сіверського районного управління юстиції (Р-8982, оп.1, справи 191–202)
* Чернігівського міського управління юстиції (Р-8983, оп.1, справи 194–203)
* Ніжинського міського управління юстиції (Р-8984, оп.1, справи 184-188)
* Ніжинського районного управління юстиції (Р-8985, оп.1, справи 202–207)
* Ічнянського районного управління юстиції (Р-8986, оп.1, справи 349–372)
* Сновського районного управління юстиції (Р-8987, оп.1, справи 109–115)
* Сосницького районного управління юстиції (Р-8989, оп.1, справи 141–149)
* Менського районного управління юстиції (Р-8991, оп.1, справи 294–312)
* Прилуцького міського управління юстиції (Р-8992, оп.1, справи 92–101)
* Прилуцького районного управління юстиції (Р-8993, оп.1, справи 258–281)
* Бобровицького районного управління юстиції (Р-8994, оп.1, справи 130, 239–247)
* Талалаївського районного управління юстиції (Р-8996, оп1, справи 117–122)
* Семенівського районного управління юстиції (Р-8997, оп.1, справи 127–134)
* Борзнянського районного управління юстиції (Р-8998, оп.1, справи 262–274)
* Козелецького районного управління юстиції (Р-8999, оп.1, справи 505–533)
* Варвинського райуправління юстиції (Р-9000, оп.1, справи 97–107)
* Городнянського районного управління юстиції (Р-9001, оп.1, справи 198–210)
* Куликівського районного управління юстиції (Р-9002, оп.1, справи 101–107)
* Срібнянського районного управління юстиції (Р-9003, оп.1, справи 111–115)
* Бахмацького районного управління юстиції (Р-9004, оп.1, справи 208–220)
* Ріпкинського районного управління юстиції (Р-9005, оп.1. справи 193–216)
* Носівського районного управління юстиції (Р-9042, оп.1, справи 48, 50–57)

Оприлюднення цифрових копій архівних документів сприяє інформаційній безбар’єрності, адже користувачі архівної інформації мають змогу знайомитися з нею у зручний для них час з будь-якої країни.
Дослідники можуть ознайомитись з оцифрованими документами на офіційному вебсайті Державного архіву Чернігівської області за посиланням https://cn.archives.gov.ua у Розділі «Справи (оцифровані FamilySearch International 2023–2025)» Рубрики «Оцифровані описи та справи онлайн».

#Оцифрування

24/04/2026

https://www.facebook.com/share/p/17mTxXyLjP/

Державний архів Чернігівської області

29/05/2026

29/05/2026

28/05/2026

25/05/2026

21/05/2026

15/05/2026

14/05/2026

07/05/2026

05/05/2026

24/04/2026

Address

Website

Alerts

Contact The Organization

Shortcuts

Share

Category