22/05/2026
#КультураБаришівщини
До ювілейного Всесвітнього дня вишиванки в Баришівській центральній бібліотеці для дорослих Баришівської ЦБС Відділ культури та туризму Баришівської селищної ради відкрито виставку-колекцію вишиванок із приватної садиби «Біла хатка», яку надала заступник директора Баришівської ЦБС, господарка садиби Олена Бойко. На виставці представлені чоловічі, жіночі сорочки та блузи від давнини до сьогодення, серед них унікальні вишиті весільні сорочки XVIII століття, подаровані сім'єю Бабич Людмили та Віктора, прабабусі чоловіка Віктора Бойка, які є родинним спадком. Вишиванки доповнюють аксесуари: намисто, кольє, гердана, віночок та інші.Для багатьох людей вишиванка перетворилася на стильний елемент повсякденного чи ділового образу, який гармонійно поєднується із сучасними речам
Народознавчу годину «Вишиванка – спадок нації» в рамках засідання літературно-мистецького об’єднання «Краєзнавча Баришівщина» розпочала директор Баришівської ЦБС Галина Пацаловська розповіддю про історію відзначення Всесвітнього Дня вишиванки та представила, як елемент генетичного коду, стародавні рушники своєї родини з Черкащини, серед них рушник, вишитий у 1933 році.
Завідуюча відділом обслуговування Баришівської центральної бібліотеки для дорослих Баришівської ЦБС Світлана Захарченко зазначила, що «вишиванка — це справжній генетичний код української нації. Вона слугує національним оберегом, символом приналежності до роду та нерозривного зв’язку поколінь, де кожен орнамент, колір і техніка вишивки несуть глибокий сакральний зміст. Присутні переглянули відеопрезентацію «Про що розповідає вишиванка?».
Вишиванка завжди була більше, ніж одяг, бо ж наші предки вкладали у вишивку символи захисту, віри, добробуту та любові до рідної землі. Кожен регіон мав свої орнаменти, кольори та знаки. Через це вишиванка стала своєрідним кодом нації, який передавався поколіннями.
Краєзнавець Лідія Євдокименко згадала про зйомки Павлом Лисенком відеофільму про Гликерію Цибульову, плеяду веселинівських майстринь та розповіла про значення вишивки у сім’ї Лесі Українки. «Вишивка — це той вид мистецтва, яке об’єднувало жіноцтво всіх верств населення. Українська вишивальна традиція має свою багатющу історію. Традиційний народний орнамент збирала і досліджувала мама, Олена Пчілка, і, як згадувала одна з сестер Лесі Українки: «Ті мамині узори мали великий вплив, діти з самого початку свого свідомого життя бачили, що їх мати серйозно й наполегливо працює над узорами, — збирає їх, вимальовує, щось пише на них, радиться про них з «ученим» дядьком, нарешті — велика подія — друкує їх». Тому серед «святих книг», із якими змалечку ознайомлювалися діти в родині, називалися і альбоми Олени Пчілки з українського орнаменту».
Майстриня із виготовлення ляльок Ольга Пащенко розповіла про свою талановиту родину, в родині п’ять сестер, вишивають всі, сестра Ольги – Тетяна Пащенко – заслужений майстер народної вишивки хрестиком, її виставки проходять на Україні та за кордоном. Родина Пащенко у своїй хаті, в селі Щигліївка Житомирської області створила етнографічний музей «Батьківська хата». Це музей старожитностей та традиційного поліського побуту.
Теплі спогади про традиції вишивки рідного краю прозвучали з уст Галини Сташук, Оксани Вовк, Лідії Лозової, Заїри Коваленко, Зінаїди Александрової, Валентини Моргун, Катерини Колос.
Валентина Моргун подарувала для садиби «Біла хатка» вишиту сорочку своєї бабусі (початок минулого століття Сумщина).
Присутні познайомилися з книжково-ілюстративною виставкою «Вишиванка – генетичний код нації».
Сьогодні, коли українські міста щодня переживають втрати, коли тисячі військових захищають країну, одягаючи вишиванку, люди вшановують не лише традиції, а й пам’ять усіх, хто віддав життя за незалежність України. Вишиванка стала знаком вдячності, знаком незламності та знаком любові до своєї землі.
