14/09/2026
UA|PT
З глибоким сумом повідомляємо про смерть Павла Садохи, багаторічного голови Спілки українців у Португалії, віцепрезидента Світового Конґресу Українців у Південній Європі та людини, яка понад два десятиліття свого життя присвятила Україні й українській громаді в Португалії.
Від перших років життя в Португалії Павло був серед тих, хто об’єднував українців, допомагав зберігати нашу мову, культуру та ідентичність і послідовно працював над тим, щоб Україну тут знали, розуміли й чули.
Для нього це ніколи не було лише громадською діяльністю. Україна була справою, якій він віддавав свій час, сили й знання щодня і протягом багатьох років.
Особливе місце в його роботі посідало збереження пам’яті про Голодомор. Для Павла ця тема була також особистою, його родина пережила Голодомор. Ще у 2006 році українська громада провела в Лісабоні одну з перших акцій пам’яті його жертв. За цим були роки звернень, зустрічей та розмов із португальськими політиками й суспільством.
У 2017 році Португалія визнала Голодомор геноцидом українського народу. У 2024 році в Лісабоні було відкрито меморіальну дошку пам’яті жертв Голодомору. У цих результатах є і частина багаторічної праці Павла, праці заради того, щоб про трагедію українського народу знали і пам’ятали далеко за межами України.
Такою була і вся його діяльність: послідовною, конкретною і завжди пов’язаною з Україною.
Пам’ятник Тарасові Шевченку в Лісабоні, українські школи, підтримка громади, культурні та пам’ятні заходи, відстоювання української мови й історичної правди, протидія російській пропаганді та дезінформації, постійна робота з португальськими державними інституціями та суспільством. За цим стояли роки його праці.
Ще задовго до повномасштабного вторгнення Павло говорив про речі, які сьогодні здаються очевидними: українців мають називати українцями, Україну Україною, а українську історію не можна пояснювати через російські наративи.
Після початку російської агресії він став одним із найбільш упізнаваних українських голосів у Португалії. Виступав у медіа, звертався до державних інституцій, організовував акції та постійно нагадував про Україну і про те, чому її боротьба стосується всієї Європи.
Після 24 лютого 2022 року до цієї роботи додалася щоденна допомога українцям, які через війну приїжджали до Португалії, гуманітарні ініціативи та ще більша адвокація підтримки нашої держави.
За понад двадцять років змінилося дуже багато. Українська громада в Португалії стала великою і помітною. Український прапор став упізнаваним. Про Голодомор знають і говорять. У Лісабоні стоїть Шевченко. Українські діти навчаються у школах вихідного дня. Український голос звучить у португальському суспільстві.
У всьому цьому є частина життя і праці Павла Садохи.
Для Посольства України в Португалії Павло був багаторічним партнером, однодумцем і людиною, на яку завжди можна було розраховувати, коли йшлося про Україну та українців.
Висловлюємо щирі співчуття родині Павла Садохи, його близьким, друзям, колегам, соратникам та всій українській громаді Португалії.
Дякуємо, пане Павле, за роки праці, за принциповість і за все, що Ви зробили для України далеко від її кордонів.
Світла і вічна пам’ять.
É com profunda tristeza que comunicamos o falecimento de Pavlo Sadokha, presidente de longa data da Associação dos Ucranianos em Portugal, Vice-Presidente do Congresso Mundial dos Ucranianos para a Europa do Sul e uma pessoa que dedicou mais de duas décadas da sua vida à Ucrânia e à comunidade ucraniana em Portugal.
Desde os primeiros anos da sua vida em Portugal, Pavlo esteve entre aqueles que uniam os ucranianos, ajudavam a preservar a nossa língua, cultura e identidade e trabalhavam incansavelmente para que a Ucrânia fosse conhecida, compreendida e ouvida em Portugal.
Para ele, nunca se tratou apenas de atividade associativa. A Ucrânia era uma causa à qual dedicava diariamente o seu tempo, a sua energia e os seus conhecimentos, ao longo de muitos anos.
A preservação da memória do Holodomor ocupava um lugar especial no seu trabalho. Para Pavlo, este tema era também pessoal: a sua família sobreviveu ao Holodomor. Já em 2006, a comunidade ucraniana realizou em Lisboa uma das primeiras iniciativas em memória das suas vítimas. Seguiram-se anos de apelos, encontros e diálogo com políticos portugueses e com a sociedade portuguesa.
Em 2017, Portugal reconheceu o Holodomor como genocídio do povo ucraniano. Em 2024, foi inaugurada em Lisboa uma placa memorial em homenagem às vítimas do Holodomor. Estes resultados refletem também uma parte do trabalho de muitos anos de Pavlo, desenvolvido para que a tragédia do povo ucraniano fosse conhecida e recordada muito para além das fronteiras da Ucrânia.
Assim foi toda a sua atividade: coerente, concreta e sempre ligada à Ucrânia.
O monumento a Taras Shevchenko em Lisboa, as escolas ucranianas, o apoio à comunidade, as iniciativas culturais e de memória, a defesa da língua ucraniana e da verdade histórica, o combate à propaganda e à desinformação russas, bem como o trabalho permanente com as instituições do Estado português e com a sociedade portuguesa — por detrás de tudo isto estiveram anos do seu trabalho.
Muito antes da invasão em grande escala, Pavlo já falava de questões que hoje parecem evidentes: os ucranianos devem ser chamados ucranianos, a Ucrânia deve ser chamada Ucrânia e a história ucraniana não pode ser explicada através de narrativas russas.
Após o início da agressão russa, tornou-se uma das vozes ucranianas mais reconhecidas em Portugal. Intervinha nos meios de comunicação social, dirigia-se às instituições do Estado, organizava iniciativas e recordava constantemente a Ucrânia e as razões pelas quais a sua luta diz respeito a toda a Europa.
Depois de 24 de fevereiro de 2022, a este trabalho juntaram-se a ajuda diária aos ucranianos que chegaram a Portugal devido à guerra, as iniciativas humanitárias e uma defesa ainda mais intensa do apoio ao nosso país.
Ao longo de mais de vinte anos, muita coisa mudou. A comunidade ucraniana em Portugal tornou-se grande e visível. A bandeira ucraniana tornou-se reconhecida. O Holodomor é conhecido e debatido. Em Lisboa ergue-se o monumento a Shevchenko. As crianças ucranianas estudam em escolas de fim de semana. A voz ucraniana faz-se ouvir na sociedade portuguesa.
Em tudo isto há uma parte da vida e do trabalho de Pavlo Sadokha.
Para a Embaixada da Ucrânia em Portugal, Pavlo foi, durante muitos anos, um parceiro, alguém que partilhava os mesmos valores e uma pessoa com quem se podia sempre contar quando se tratava da Ucrânia e dos ucranianos.
Expressamos as nossas mais sinceras condolências à família de Pavlo Sadokha, aos seus entes queridos, amigos, colegas, companheiros de causa e a toda a comunidade ucraniana em Portugal.
Obrigado, Sr. Pavlo, por todos estes anos de trabalho, pela sua firmeza de princípios e por tudo o que fez pela Ucrânia longe das suas fronteiras.
Que a sua memória seja luminosa e eterna.
Foto: Sofiya Shovikova
