22/06/2026
Друзі, привіт.
Три місяці тому я зник з екранів. Через інсульт.
Знаю, що багато хто з вас підтримував мене й моїх близьких, за що я безмежно вдячний. Перепрошую, що так довго мовчав, але це пов'язано з наслідками хвороби. Пишу зараз, щоб усім подякувати за підтримку та відзвітувати.
Як бачите, я живий – на зло ворогам. Хоч і зробив чимало, щоб результат був не такий позитивний😊
Одразу скажу про важливе. Я завжди дуже боявся саме інсульту, знав усі його ознаки. Крім однієї, про яку не пишуть. Фокус у тому, що при настанні інсульту можна не знепритомніти, але втратити ясність мислення. Так вийшло й у мене. Коли я зрозумів, що це – інсульт, мозок замість напису «Алерт, тривога!» видав напис: «Треба трохи поспати, а потім вирішувати». Так я втратив цінні миті.
Тож якщо у вас є підозри – одразу викликайте «швидку». Навіть якщо «підозрюваний» – не ви, і він опирається. Медики опитають вас і просто так не приїдуть. Але рахунок іде на хвилини.
Я таки поїхав до лікарні вранці й вирубився вже у клініці. Приїдь я на пару хвилин пізніше… і була б біда. Наступні два дні, поки мої близькі та багато хто з вас робили все, щоб мене врятувати, я не пам'ятаю. Прийшов до тями вже згодом. Хоча лікарі попередньо не обіцяли нічого хорошого. Мабуть, я для чогось ще потрібен 😊
В принципі, можна вважати, що я відбувся більш-менш терпимо. Тьху х3. Я нормально ходжу та говорю – якщо згадую слова 😊 У цьому проблема – одна з. Усе нормально уявляю, але не завжди пам'ятаю, як сказати. Наприклад, я пам'ятаю всі овочі, як їх готувати, коли продаються і де. Але не можу перерахувати назви конкретних овочів.
Над цим працюємо, є результати.
Гірше було з тим, що стосувалося письма – текстових повідомлень та листів. Зараз уже краще. Пишу, хоч поки й з помилками. І читаю. На жаль, зараз російською. Українською все набагато гірше. Але нею вже теж читаю та можу писати короткі прості фрази.
Працюємо і з цим.
Є прогалини у різних частинах пам'яті. Тож, наприклад, пам'ятаю, як готувати більшість страв, але не пам'ятаю дрібниць. Тому смак іноді виходить дивний 😊
Якось так. Чесно кажучи, прикро було випасти з обойми в такий час. Але я не спеціально.
Дякую вам за допомогу та участь. Дивно, але співпереживання реально працює. Це я сам відчув і лікарі підтвердили: ті хворі, кому дзвонять та до кого приходять, одужують швидше.
Бережіть себе, друзів і рідних. Не нервуйте та не забувайте про відпочинок.
Люблю вас усіх ❤️
І ще раз — велике спасибі!
Обійняв.
P.S. Можете мені писати та дзвонити. Бажаючі можуть приїжджати гуляти у парку 😊
Ваш Андрій Скатерний
P. P. S. Фото - з попереднього життя. Бо з трубкою ви мене більше не побачите.
