Музей Вінниці

17/04/2026

Друзі, у цей Великодній тиждень, що триває, ми хочемо нагадати про важливу для вінничан дату. Днями виповнилось 280 років перлині сакрального мистецтва міста Вінниці — дерев'яній Миколаївській церкві, що розташована на Старому Місті, на пагорбі навпроти Замкової гори.

«Спорудився храм цей Святителя Христова Миколая року Божого 1746, місяця квітня 11 дня» зазначено на одвірку церкви. У той день було освячено побудову нового храму на місці старої спаленої церкви. Рубана з дубових колод церква у стилі пізнього українського бароко зводилась місцевою греко-католицькою громадою коштом мецената Антона Постельника, про що свідчить той самий одвірковий напис.

У візитації 1791 року про споруду зазначається: «Перед церквою теперішньою було дві церкви, про першу відомостей немає, за чиїм дозволом і якого року відбулося її закладення, про те ніхто з мешканців на Старій Вінниці у пам’яті не сягає. Закладення і посвячення другої за часом побудови церкви під цією назвою відбулося звичайним чином 1721 року».

Про теперішню Миколаївську церкву на тому ж місці дізнаємося у тій же візитації 1791 року, де її описують як храм «з дубового тесаного дерева з трьома звичайними поділами, верхами і банями, бляхою білою побитими, трьома малярськи золоченими хрестами увінчаними, ґонтом і тертицями, де належить, з прибудованим опасанням укрита, і в тому укритті місцями опадати почала, поблизу річки під назвою Бог, що обтікає з півночі і заходу…». Фіксується також існування при церкві парафіяльної школи та шпиталю.

Це один з небагатьох православних храмів України, який вже понад два століття зберігає свій майже першопочатковий вигляд. За час свого існування церква перебувала у складі різних християнських конфесій східного обряду. Проводились реставрації: храм був повторно покритий ґонтом у 1972 році, а у 1986-1987 роках у ньому відбулись комплексні реставраційні роботи по відновленню даху, фасадів та сходів. Наразі Миколаївська церква використовується як храм, перебуває в державній власності і є пам'яткою архітектури національного значення.

Світлини у дописі з буклету 1990 року «Вінницький обласний художній музей. Відділ декоративно-прикладного мистецтва. Путівник» та креслення храму з фондів ДАВіО.

07/04/2026

Друзі, сьогодні ми пропонуємо вашій увазі сюжет вінницького телевізійного каналу «Селбанго», відзнятий 30 років тому, весною 1996 року.

Сюжет присвячено архітектурним перлинам нашого міста. Голос за кадром розповідає про «будівлі Мурів епохи раннього бароко, трьохкупольну Миколаївську церкву на Старому місті і особливо стиль модерн, набувший розквіту у Вінниці за часів капіталізму». В об'єктиві журналістів - римо-католицький храм Діви Марії Ангельської до його реконструкції, монастир єзуїтів (нині Держархів Вінницької області), православний Спасо-Преображенський кафедральний собор, стіна та кутова башта Мурів, Миколаївська церква на Старому місті, Вежа Артинова, садиба Любомира Длуголенцького (нині художня школа), готель «Савой» (нині 7ААС).

У репортажі підсумовано, що « … за останні 40 років масова забудова типовими будівлями, на жаль, не прикрасила наше місто». Тож висловлюється побажання до будівельників та архітекторів, «щоб архітектурне обличчя Вінниці поступово змінювалось на краще». Вважаємо, що таке побажання і сьогодні залишається актуальним.

18/03/2026

Друзі, запрошуємо усіх охочих відвідати виставку , яку за організаційної підтримки Музею Вінниці Арользен Архіви відкривають у Вежі Артинова.

Де: вул. Миколи Оводова, 20 (Вежа Артинова) м. Вінниця
Коли: 20 березня – 10 квітня 2026 року
Години роботи: 12.00-17.00 середа – неділя
Вхід: вільний

– це пересувна виставка, яка розповідає історії вʼязнів, котрі перебували у нацистських концентраційних таборах, і демонструє зображення їхніх особистих речей, що були викрадені на момент арешту. Часто це були обручки, годинники, перові ручки або портмоне з фотографіями. Біля 70 з 2000 особистих речей жертв нацистських переслідувань походять з України.

Виставка складається з кількох блоків. Так, під заголовком «Знайдені» виставка привертає увагу до особистих речей, які вже вдалося повернути. Під рубрикою «Розшукуються» представлені особисті речі, які досі чекають на своє повернення. Тут оповідається про долю шести українців – жертв нацистських переслідувань.

Серед тих, чиї родини досі розшукуються, – Михайло Кіхтенко/Кітченко. Він народився в 1915 році в с. Кутищі (ймовірно сьогодні це Малі або Великі Кутища) Хмільницького району Вінницької області. Сімейний стан: одружений, одна дитина, професія: кухар. 3 грудня 1942 року його перевели з концтабору Гросс-Розен до концтабору Дахау та інтернували там як так званого в'язня «захисного ув'язнення» під номером 40806. Він залишався в таборі лише одинадцять днів і 14 грудня 1942 року був депортований до концтабору Нойєнгамме, де його зареєстрували під новим номером в'язня 12767. На жаль, нам невідомо, чи пережив Михайло Кіхтенко переслідування та повернувся на батьківщину.

Кишеньковий годинник з капсулем та ланцюжком чекають на повернення. Арользен Архіви та Музей Вінниці звертаються до всіх, хто може володіти інформацією про його родину: допоможіть повернути пам’ять і особисті речі рідним.
Наразі Арользен Архіви разом із волонтерами зі всієї Європи вже відшукали понад 1000 родин.

Виставка організована Арользен Архівами у співпраці з громадською організацією «Київський освітній центр «Простір толерантності» і фінансується коштом Міністерства закордонних справ Федеративної Республіки Німеччина.

13/03/2026

Друзі, на нашій сторінці уже 10 тисяч підписників!

Щиро дякуємо кожному з вас за інтерес до історії нашого міста, за вподобайки, коментарі, поширення, доповнення і зауваження.

Саме завдяки вам і разом з вами ми відкриваємо все нові й нові сторінки з історії рідного міста, зберігаємо пам'ять про минуле, розповідаємо про цікаві факти, людей і події, які формували наше місто.

Попереду ще багато цікавих матеріалів, історій, архівних фото та відкриттів. Дякуємо, що ви з нами! Досліджуємо та популяризуємо історію Вінниці разом!

11/03/2026

11 березня 1651 року - важлива дата в історії нашого міста. Нині виповнюється 375 років з часу оборони Вінниці козацьким військом під проводом полковника Івана Богуна.

Козацькі полки намагалися відстояти здобутки Гетьманщини, що постала у ході війни Богдана Хмельницького, від реваншу військ Речі Посполитої, і Вінниця стала одним із важливих опорних пунктів цього протистояння на Брацлавщині. «Льодова пастка Богуна» є чи не найвідомішою подією міської історії XVII ст.

Сьогодні ми хочемо нагадати про той масив матеріалів та інформації з цієї теми, який було створено командою Музею за останні роки. Пропонуємо до перегляду та вивчення.

* стаття на ресурсі "Історична Правда" авторства директора Музею Вінниці Олександра Федоришена. У ній автор спростовує найпоширеніші міфи та припущення і намагається подати об'єктивну оцінку цій локальній баталії доби Хмельниччини: https://surl.li/hzcthd

* відеоблог Історія Без Міфів та Музей Вінниці 5 років тому створили у тандемі спеціальний випуск із цієї теми. Спікер-експерт Олександр Федоришен у рубриці «10 запитань історику» детально оповідає про славнозвісну «льодову пастку»: https://surl.li/uczsdy

* відео створене у партнерстві з медіавиданням Veжa демонструє як 375 років тому підрозділи війська Речі Посполитої під командуванням Марціна Калиновського підійшли до Вінниці та спробували її захопити. В самому місті перебував полковник Іван Богун з невеликим загоном козаків. Якими були передумови цієї події, як відбувалась облога і штурм міста та як Богун захистив Вінницю дивіться тут: https://surl.li/xfyvfv

* ще одне відео створене у партнерстві з уже згаданою Veжa та товариством військово-історичної реконструкції «Печерська сотня», у якому ви зможете побачити як одягались та яким спорядженням користувались козаки під час оборони Вінниці та як виглядали вінничани тих часів: https://surli.cc/xjpywa

09/03/2026

З нагоди Шевченківського свята, маємо для вас, друзі, цікаву новину, що стосується головної вулиці Вінниці.

На відомому для багатьох із вас фото 1917 року зазнімковано мітинг вінничан у вишитих строях, які зібралися на теперішній вулиці Соборній і тримають портрет Кобзаря та лозунг «НАШ БАТЬКО Т. ШЕВЧЕНКО».

Шанування постаті Тараса Шевченка відбувалося у всі часи, але особливо визначальним воно стає в добу Української революції 1917-1921 років. Тоді його ім'я присвоювали топонімам, різноманітним товариствам, організаціям та військовим формуванням. І виявляється, що у той період саме його ім'ям було названо центральну вулицю нашого міста.

Наш колега директор Музею Вінниці Олександр Федоришен виявив, що сучасна Соборна деякий час носила ім'я Кобзаря. Про це йдеться у архівній справі листування Міністерства внутрішніх справ УНР періоду столичного статусу міста, що зберігається у фондах Центральний державний архів вищих органів влади та управління України (ЦДАВО).
Поки невідомо, коли саме українська влада змінила назву вулиці, тим самим позбувшись імені російського імператора, але вже у травні 1920 року читаємо «Шевченківський (бувший Миколаївський) проспект».

Отже, повний перелік історичних назв вулиці Соборної наразі такий: Велика/Довга/Летичівська – Нова – Капуцинів – Поштова – Миколаївський проспект - Шевченківський проспект – Леніна – Український проспект - Леніна - Соборна.

05/03/2026

Друзі, нещодавно у мережі ви могли зустріти серію унікальних світлин періоду окупації Вінниці нацистами у роки Другої світової війни. Так от, ми з радістю повідомляємо, що стараннями нашого Друга Музею та мецената Генрика Ґрохольського ці фото вже перебувають у нашій фондовій колекції. Щиро дякуємо пану Генрику за системну підтримку!

На фотографіях зі сторінки німецького фотоальбому впізнавані будівлі середмістя, вокзал, навчальні заклади, панорами Південного Бугу і навіть оркестр біля втраченої колонади у парку Кумбари. На думку дослідника і колекціонера Ігоря Ланового, ці світлини можна датувати 1942 роком (весна-осінь). Ймовірно, альбом належав німецькому військовому, дотичному до перебування у Вінниці Верховного командування сухопутних військ.

Пропонуємо вам детальніше ознайомитись з цими фотографіями. Якщо у вас є додаткова інформація чи уточнення щодо згаданих локацій у період окупації - будемо вдячні за коментарі.

24/02/2026

20/02/2026

20 лютого вшановуємо подвиг учасників Революції Гідності та пам'ять про Героїв Небесної Сотні.

За роки, що минули, місця пам’яті цих буремних подій відобразились у міському просторі Вінниці новими топонімами та пам’ятними знаками.

Пізніше вони зайняли своє місце серед меморіалів пам'яті загиблим воїнам у російсько-українській війні.

12/02/2026

10 лютого у просторі «Місто змістів» чимало вінничан прийшли послухати лекцію «Люди Незалежності» від історика та військовослужбовця 2-го корпусу «Хартія» НГУ Вахтанга Кіпіані.

Це була захоплююча розповідь про життя і долі людей, які мріяли про Незалежність України і боролися за неї у часи, коли цю ідею важко було усвідомити більшості. В’ячеслав Чорновіл, Левко Лук'яненко, Степан Хмара, брати Богдан та Михайло Горині, Олена Антонів, Опанас Заливаха, Зеновій Красівський, Іван Гель – їх імена стали символами прагнень українців до свободи.

У розповідях лектора видатні борці за українську державність постають як особистості з власним світоглядом, сімейними обставинами, складними життєвими шляхами. Змушені жити під постійним пресом радянської системи, вони не втрачали віри у майбутнє нашої держави, не зраджували своїх переконань, ладні були покласти власне життя за ідею Вільної України.

Як військовослужбовець, Вахтанг Кіпіані підкреслює цей символічний зв'язок: сучасні герої, воїни ЗСУ зараз продовжують справу тих, хто боровся за Незалежність тоді. І тепер вже їх іменами називають вулиці та військові з'єднання. Боротьба триває! І ми не маємо права на зневіру, пам'ятаючи про жертовність минулих поколінь. «Кожен з нас – частина великого процесу та продовжувачі боротьби за Незалежність», – наголошує пан Вахтанг.

10/02/2026

Друзі, вашій увазі - традиційний звіт про найважливіші аспекти роботи команди Музею Вінниці за рік, що минув.

Дякуємо друзям та партнерам за співпрацю і підтримку. Дякуємо вам, наші відвідувачі та підписники, за увагу до наших виставок, подій та дописів!

Запрошуємо ознайомитись детальніше у нашій інфографіці.