03/06/2026
Сьогодні наша громада провела в останню путь свого земляка, Захисника України — Олександра Володимировича БІЛИКА.
Олександр народився 26 квітня 1974 року в селі Балюки у родині хліборобів. Тут минули його дитинство і юність, тут він навчався, працював, жив і будував своє майбутнє.
Після служби в армії здобув професії будівельника та тракториста. Працював у місцевому сільськогосподарському підприємстві, у Радивонівці та Білоцерківці. Односельці згадують його як працьовиту, доброзичливу та щиру людину, яка ніколи не відмовляла в допомозі.
Найбільшою цінністю для нього була родина. Від першого шлюбу Олександр Володимирович має доньку Юлію та внучку Алісу.
Двадцять шість років свого життя він прожив поруч із Ольгою Михайлівною, з якою ділив радощі й турботи щоденного життя.
17 квітня 2023 року Олександр став на захист України. Служив старшим стрільцем-оператором на Покровському напрямку.
23 травня 2024 року під час виконання бойового завдання він зник безвісти. Два довгих роки рідні жили надією, чекали звістки, вірили, що він повернеться додому живим. Але, на жаль, стало відомо найстрашніше — Олександр загинув, захищаючи Україну.
Сьогодні він повернувся до рідного села на щиті. Востаннє пролягла його дорога вулицями рідного села, які вдячні, сумуючі земляки рясно встелили пахучими літніми квітами…
Ми схиляємо голови перед його мужністю та жертовністю. Перед людиною, яка не залишилася осторонь у важкий для країни час і стала на її захист.
Неможливо знайти слова, які б змогли полегшити біль цієї втрати. Разом із родиною сумує вся громада.
Висловлюємо щирі співчуття мамі Олександрі Степанівні, батькові Володимиру Миколайовичу, сестрі Оксані, брату Юрію, доньці Юлії, внучці Алісі, дружині Ользі Михайлівні, усім рідним, близьким, друзям та побратимам.
Світла пам'ять Захиснику.
Вічна шана і вдячність за його жертовність та мужність.
Вічна пам'ять Герою!
