08/08/2014
Очищення чи зведення рахунків?
26 червня під стінами Головного управління юстиції у Рівненській області відбулося виїзне засідання Люстраційного комітету, на якому відбувалася люстрація двох чиновників - начальника управління Степана Данилюка та начальника управління Державної виконавчої служби Марію Лук’янову. Таке рішення члени комітету, з їхніх слів, прийняли після того, як ці очільники кілька разів не приходили на люстрацію. На виїздному засіданні було прийнято рішення, що ні Лук’яновій, ні Данилюку Люстраційний комітет Рівненщини не рекомендує займати керівні посади.
Скільки людей - стільки думок. У кожного своє ставлення до процесу люстрації, а також до його дієвості. Закон про люстрацію ще не прийнятий, а ось люстраційних комітетів, лише в Рівному, вже зареєстровано аж два. Про те, хто має право люструвати, кого і за якими критеріями - точаться розмови вже не один місяць. Неоднозначне ставлення до самої люстрації в Рівному і в працівників редакції газети “Рівне Ракурс”. Однак люстратори продовжують проводити свої заходи, але, окрім їхньої думки, читачів, напевно, цікавить і думка самих люстрованих. Тому з одним із керівників, який потрапив під люстрацію і зустрівся кореспондент “Рівне Ракурса”. Ось, що розповіла йому начальник управління Державної виконавчої служби Марія Леонідівна ЛУК’ЯНОВА.
Щодо форм спілкування
- Перш за все, підтримую конструктивний діалог з громадськістю в цілому та з будь- яким громадянином зокрема, спрямований на покращання життя та миру в Україні. І якщо після діалогу щось зміниться в кращу сторону, тоді розмова справді не була даремною.
Поряд із цим, я категорично проти будь-яких неконструктивних, демагогічних балачок, які проводяться у вигляді шоу. Якщо хтось бажає: представники громадськості, чи незайнята частина населення, яка має хобі відвідувати бюрократів, щось дізнатися, робіть це, будь ласка в прийнятних формах. А якщо ви хочете використати мікрофон або гучномовець, щоб скандувати моє прізвище… то, в такому разі перехожі, які розуміли заклики “Ющенко!!!”, або “Кличко!!”, на цей раз не все зрозуміли. Адже в даному випадку моє прізвище Лук’янова - пересічному мешканцю мало про що говорило. Незрозуміло тоді для чого було його скандування? Зрештою, якщо це робиться як шоу-програма, яка має діяти на психіку, нервову систему, морально-психологічний клімат у колективі, то я запевняю, що маю здорову психіку та нервову систему, тому такі форми не лише не діють на мене, а ще й доволі непродуктивні. Це лише порожня трата часу в усіх відношеннях і це не спрямовано на вирішення жодної із проблем: покращання роботи державного апарату чи моєї, як керівника, державного органу.
Щодо відношення до самих люстраторів
Почну з мого відношення до цих людей. Було їх близько 20 чоловік. Головуючий - головний, так би мовити, ляльковод та ведучий біля мікрофону – Мітін. Так ось, Юрій Олексійович – боржник по виконавчому провадженню, який має невиконані багатотисячні аліментні борги і який проводить такі шоу під вікнами (Відповідно до п.17 статті 11 ЗУ “Про виконавче провадження”, дозволено оприлюднення такої інформації).
Для чого називаю прізвище і обставини? А чому маю висловлювати повагу чи шанування до людини, яка не сплачує аліменти, тяжка праця у стягненні яких лягає на плечі моїх підлеглих і в тому числі на мене. Ця людина, замість того, щоб виконувати закони України, судові рішення, і в такий спосіб домагатися встановлення правопорядку в Україні, галасує під вікнами моє прізвище! Є таке гасло – почни з себе. Тому, відповім на питання “принципового та чесного” Юрія Олексійовича Мітіна: Чи достойна я людина? Я, з Божою допомогою, догляд та турботу за своїми трьома дітьми не переклала на плечі судів та державних виконавців, а щодо посадових обов’язків, то виконую їх сумлінно і добросовісно, чому є маса беззаперечних доказів. Якби він лише цим поцікавився. Та й почніть врешті-решт з себе!
Без персоніфікації кожної особи щиро поважаю будь-яку людину і рахуюсь з її законними правами, висловлюючи до кожного таку повагу, яку б хотіла мати по відношенню до себе. Рівень моєї щирості - рівень бажань добра собі. Але це не означає, що маю підтанцьовувати навколо забаганок будь-кого, хто в ультимативній формі нав’язує формат спілкування.
Сьогодні це буде там внизу на сходах, завтра - в парку на лавочці, а післязавтра… в кущах. А чому б і ні? Такі, напевно, новітні способи! Так ось - цього не буде. Відкритість державних чиновників, до яких я, як посадовець, належу, полягає в відкритості дверей їхніх кабінетів, їхніх сердець, відкритості інформації, а не в ходінні по призначених будь-ким зустрічах.
Я зустрічаюся з багатьма членами трудових колективів, що не передбачено моєю посадою. Так, зустрічалася з трудовими колективами Рівненського авторемонтного заводу, міжнародного аеропорту Рівне, Рівненського заводу тракторних запчастин. Не буду забирати час перерахуванням багатьох аналогічних зустрічей. Ми відкриті, і поваги достатньо однаково для всіх.
Проте, коли в мій прийомний день, хизуючись належністю до того чи іншого товариства чи громади, в ультимативній формі вимагати прибути туди-то, примушуючи змінити графік роботи – це вже занадто. А як же люди, які прийшли на прийом, вони що, мають чекати поки приділятиму увагу іншій частині громади, яка має більше шанування до своїх інтересів? Вважаю, що моя повага до будь-якого громадянина рівно велика і незалежна від належності до будь-яких спільнот чи угруповань.
Стосовно поняття "люстрація"
Що ж таке люстрація в моєму розумінні? Люстратори вигукують: “Ви не поважаєте громаду”. Друзі! Я ж теж громада. І поважайте мене, як представника цієї громади. Я її член – не більше, не менше, як кожний із вас. Тому прошу і підкреслюю – не забувайте про це. Шануйте мене, маленьку людину, як члена громади, і цим ви мені подасте приклад як потрібно шанобливо ставитися до члена громади.
Поняття люстрації, яке виникло ще за помаранчевої революції, зараз стало ще більш актуальним. Проте широта його обговорення проявляє різноголосся, відсутність одноманітного розуміння. Мені здається, що прийняття закону про люстрацію дасть відповіді на всі ці питання. Зокрема, що таке люстрація, в який спосіб вона проводиться, хто її проводить, з кого починати – з низів чи з верхів, хто люструватиме люстраторів, хто перший має її пройти – кандидати в Президенти чи в депутати Верховної Ради? А можливо, процес люстрації передуватиме процесу реєстрації кандидата?
Хто має люструвати і в який спосіб? Питання не риторичне. Хто пролюстрував цих люстраторів, які в гучномовці різноголоссям кричать “Ганьба”? Ніхто. Принаймні, я, як член громади нашого міста, такого не пригадую, щоб я делегувала саме цим особам право когось перевіряти і осуджувати. Якщо говорити не юридичними категоріями, то, на мій погляд, люстрація – зводиться до з’ясування двох питань.
Перше. Що за життя ти зробив для своєї сім’ї? На пафосних поривах ми вважаємо, що живемо для Всесвіту, не розмірковуючи, що зробили для сім’ї: її духовного, психологічного, морального, матеріального, фізичного благополуччя. Ти зробив це для своєї сім’ї, твій сусід - для своєї, якщо всі подбали про це, то в такий спосіб створили багату, заможну та благополучну державу. І це не пуста риторика, це важче ніж давати оцінку іншим.
Друге. Що ти зробив протягом життя для держави? Я поцікавилася оприлюдненою інформацією про життєві здобутки окремих членів люстраційного комітету, які в свої роки, не такі вже й юні, ніде не працюючи останні роки, будучи кремезними і здоровими чоловіками, живуть на пенсію своїх батьків-пенсіонерів. Як вони можуть ставити питання про діяльність того чи іншого посадовця, пред’являти претензії, щодо його роботи? Перш ніж ставити ці питання, потрібно дати собі чесний звіт: А ти що зробив для своєї держави? Голосно кричав “Ганьба”? І це потрібно! Проте добрі справи далекі від гучних слів і втілюються у вагоміші результати, ніж звичайне коливання повітря.
За відсутності закону про люстрацію, як юрист, розумію, що відвідування засідань Люстраційного комітету є добровільним вибором будь-якого посадовця. Це можна розуміти так: є бажання, то прийдіть побалакаємо, поспілкуємося, а немає його, то це ваша добра воля. Як посадовець і як юрист, абсолютно свідома в цьому і ніяк інакше. На запрошення відреагувала – написала письмове звернення до членів люстраційного комітету, в якому висловила все, що бажала сказати, поставивши підпис. Чим підтвердила, що повністю відповідаю за кожне слово. Бо сказати можна все, а тут все завірено. А до відповіді ще й додала викладення своєї публічної позиції.
Висловлюючи виключно свою думку і своє бачення, допускаю щонайменше два варіанти. Є люди, які не поділяють мою позицію і мають свою власну думку. Одночасно маю сподівання і впевненість, що є багато людей, які згідні зі мною.
Про роботу органів державної виконавчої служби
На виконанні в керованій мною структурі перебуває за рік приблизно 196-198 тисяч виконавчих документів, в яких завжди є боржник і є стягувач, Це близько 400 тисяч осіб протягом року. В системі працюю понад 15 років. І не потрібно робити складні арифметичні розрахунки, щоб оцінити, скільки справ виконувалося під моїм керівництвом. І все це примусове виконання рішень, де обов’язково невдоволена одна із сторін. Якщо щось не вдалося і не виконали – обурений стягувач, який судився і не отримав належне. А якщо все вдасться і буде законно виконано, то невдоволений боржник, який не бажав виконати зобов’язання.
На недавньому шоу зібралося близько 20 осіб, які дали негативну оцінку роботі органів ДВС під моїм керівництвом. Проте, потрібно врахувати, що всього лише 156 працівників займаються в системі цими 200-ма тисячами справ, серед яких понад 18 тисяч складають справи щодо стягнення аліментів. Поміж боржників-аліментників чимало таких, як Мітін Юрій Олексійович - принциповий і строгий суддя моралі і відповідності, який заборгував 54 тисячі гривень аліментів своїй дитині. У такому разі мотиви окремо взятого члена люстраційного комітету Мітіна Ю.О., який, не виконуючи свій конституційний обов’язок щодо матеріального утримання дитини, громадянський обов’язок щодо виконання судового рішення, простий людський обов’язок щодо турботи про рідну дитину – зрозумілі. Скажіть, хіба така людина може мати якісь гучні претензії до мене, як до посадовця? У такому разі його претензії настільки прозорі, зрозумілі і очевидні, що коментарі просто зайві. Заради справедливості, варто сказати, що при такій кількості скандальних справ згадане шоу було малочисельним. Напевно, це і є свідченням розуміння суспільством, що таку прикру, скандальну, конфліктну роботу, яка передбачає виселення, примусове стягнення чи позбавлення права власності, виконувати нелегко, а психологічно досить важко. Проте допоки ми перебуваємо на цій службі, обов’язковим є дотримання усіх складових своєї професійної діяльності. Більше того, користуючись нагодою, дуже хотіла б закликати всіх невдоволених не намагатися в такий спосіб зводити особисті рахунки з працівниками служби і зі мною, як з керівником. Адже це заздалегідь неперспективна справа. І як би мене не оцінював принциповий люстратор Юрій Олексійович, йому все одно доведеться виконувати судове рішення.
Замість епілогу
Даю собі звіт, що не завжди боржник має можливості виконати судове рішення. І з великим розумінням, не дивлячись на норми закону, а чисто по-людськи, усвідомлюю, що повернення боргів – це катастрофа для окремо взятої сім’ї. В такому разі працівникам державної виконавчої служби передається увесь цей негатив проблем.
Хочу зауважити, що за громадянином Мітіним Юрієм Олексійовичем зареєстровано 8 транспортних засобів, причому, оціночна вартість лише одного, складає понад 200 тисяч гривень, що мені, як юристу і простій жінці, дає підстави думати, що цей громадянин мав матеріальні можливості виконувати свої обов’язки перед дитиною і перед державою.
Георгій ПАВЛОВСЬКИЙ
Очищення чи зведення рахунків? - Газета «Рiвне-Ракурс» № 663 від 03.07.2014p.
