20/02/2026
ВЧИМОСЯ РАЗОМ!
Управління з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції ГУДМС в Одеській області продовжує рубрику «ВЧИМОСЯ РАЗОМ!», де висвітлюється професійна підготовка в сфері міжнародного захисту.
18.02.2026 року обговорено положення Регламенту Європейського Союзу від 14.05.2024 № 2024/1347 «Про стандарти кваліфікації громадян третіх країн або осіб без громадянства як бенефіціарів міжнародного захисту, для єдиного статусу біженців або осіб, які мають право на додатковий захист, а також щодо змісту наданого захисту».
Цей правовий акт впроваджено задля утворення єдиної системи міжнародного захисту на території країн ЄС і зміцнення можливостей «Eurodac», що є інструментом ідентифікації та верифікації іноземців та осіб без громадянства. Україна нажаль відстає від таких технічних можливостей ЄС через відсутність баз даних із можливостями фільтрації за біометричними ідентифікаторами (відбитки пальців, сітківка очей, розпізнання обличчя).
Регламентом визначено, що найкращі інтереси дитини повинні бути першочерговими для державних органів влади. Обов'язок держави полягає у дотриманні принципу єдності сім'ї, благополуччя неповнолітнього, соціального розвитку, мовних навичок, безпеки і захисту. Дорослу дитину слід вважати утриманцем на основі індивідуальної оцінки, лише за обставин, коли така дитина не може самостійно себе утримувати через фізичний або психічний стан, пов'язаний із серйозною тривалою хворобою або інвалідністю.
У Регламенті також задекларовано низку новел у сфері міжнародного захисту, що у перспективі повинно стати часткою чинного законодавства України:
1. Розширено перелік актів переслідування: вербування неповнолітніх, каліцтво статевих органів, примусові шлюби, торгівля дітьми, дитяча праця, а також торгівля людьми з метою сексуальної експлуатації (пункт 37 Регламенту);
2. Поглиблено непропорційність дискримінаційного характеру, що може бути пов'язано із відмовою від проходження військової служби з моральних, релігійних чи політичних міркувань або через належність до певної етнічної групи (пункт 38 Регламенту);
3. Деталізовано поняття належності до «певної соціальної групи», що відтепер включає інвалідність, сексуальну орієнтацію, гендерну ідентичність або самовираження, які можуть бути пов'язані із певними правовими традиціями або звичаями, що призводять, наприклад, до каліцтва статевих органів, примусової стерилізації або примусового аборту (пункт 40 Регламенту);
4. Регламент дорівняв додаткову форму захисту до статусу біженця у правах та обов'язках щодо натуралізації, тобто у майбутньому утворилися перспективи внесення додаткової форми захисту до Закону України у сфері громадянства (пункт 48 Регламенту);
5. Надано приклади актів переслідування: фізичне, психічне або сексуальне насильство; правові, адміністративні, поліцейські або судові дискримінаційні заходи; непропорційне кримінальне переслідування чи покарання; відсутність судового захисту, що призводить до непропорційного або дискримінаційного покарання; дії гендерно-специфічного або дитячого характеру (ст. 9 Регламенту);
6. Визначені гуманітарні категорії мігрантів, які потребують особливих потреб: неповнолітні; неповнолітні без супроводу; особи з інвалідністю; особи похилого віку; вагітні жінки; один з одиноких батьків, на утриманні якого перебуває неповнолітній або доросла дитина; жертва торгівлі людьми; особа з тяжкою хворобою; особа з психічним розладом або особа, яка зазнала катувань, зґвалтування чи інших серйозних форм психологічного, фізичного чи сексуального насильства (ч.4 ст. 20 Регламенту).
7. Врегульовано питання щодо видачі посвідок на постійне проживання для категорій біженців та особи, яка потребує додаткового захисту відповідно до критеріїв Регламенту Ради (ЄС) № 1030/2002 (пункт 56 Регламенту). Зазначені документи видаються не пізніше 90 днів з дня надання статусу біженця або додаткової форми захисту (ч.2 ст. 24 Регламенту).
Окрім того, з метою забезпечення єдності родини, члени сім'ї біженця та особи, яка потребує додаткового захисту, в яких відсутні підстави для набуття таких правових статусів - отримали гарантії у вигляді отримання дозволу на проживання і документування посвідкою на постійне проживання, за умов відсутності підстав для виключення, що пов'язано із сферами національної безпеки чи громадського порядку (пункти 57-58 Регламенту). Через 5 років проживання на території ЄС іноземець або особа без громадянства отримує статус постійного резидента, разом із яким набуваються спеціальні й додаткові прав і обов'язків (пункт 66 Регламенту).
8. Окремо, шляхом розширення кола сімейних зв'язків Регламент зміцнив інститут єдності родини (п.9 ст. 3 розділу І). Особливістю є те, що «членом сім'ї» вважається будь-яка особа, яка мала родинні стосунки із заявником до моменту його потрапляння в країни ЄС. Зокрема, такими вважаються:
(а) чоловік/дружина особи, яка отримує міжнародний захист, або його/її неодружений партнер/партнерка, якщо законодавство або практика держави-члена прирівнює неодружені пари до одружених;
(b) неповнолітні або дорослі діти, що перебувають на утриманні пар, зазначених у пункті (a), або бенефіціара міжнародногозахисту, за умови, що такі діти не перебувають у шлюбі, і незалежно від того, чи народилися вони у шлюбі чи поза ним, чиусиновлені, як це передбачено національним законодавством;
(c) для неповнолітньої дитини, яка не перебуває у шлюбі, - членами сім'ї є батько, матірабо інша доросла особа,включаючи дорослого брата/сестру;
(d) інші члени родини, які проживали разом як частина сім'ї до прибуття заявника на територію держави-члена та які перебувають на утриманні особи, що отримує міжнародний захист (ч.7 ст.23 Регламенту).
ВАЖЛИВЕ!
Регламент № 2024/1347 визначив низку критеріїв, що не враховуються судовими органами влади України але є частиною процедури розгляду заяви національної системи захисту.
Так, у Регламенті визначено, що ризик переслідування або серйозна шкодане можуть ґрунтуватися на обставинах, які заявник утворив на території держави, де відбувається розгляд процедури міжнародного захисту. Такі умови вважаються штучно-утвореними і не відповідають Женевській конвенції про статус біженців від 28 липня 1951 року, Нью-Йоркському протоколу від 31 січня 1967 року («Женевська конвенція»), Європейській конвенції з прав людини (ЄКПЛ) та Хартії основних прав Європейського Союзу (пункт 36 Регламенту).
Додатково в нормативно-правовому акті визначено поняття співпраці шукача захисту із державними органами влади шляхом «надання усіх елементів, що обґрунтовують заяву про міжнародний захист» (ч.2 ст. 4 Регламенту). Зазначене включає:
(a) достовірну інформацію, що визначена у заяві;
(b) усі документи, що є в розпорядженні та підтверджуються:
- причини звернення за захистом;
- вік;
- походження шукача захисту, у тому числі членів родини;
-підтвердження особи заявника, громадянство або декілька громадянств заявника, а також країну походження або для категорії ОБГ - країну попереднього постійного проживання;
-відповідність змісту заяви відомостям, що надані шукачем захисту впопередніх зверненнях та не є суперечливими;
- маршрути подорожі;
(с) факти, що підтверджують або спростовують існування серйозної шкоди на території країни громадянської належності або країні попереднього постійного проживання (п.4 ст.4 Регламенту). Для реалізації зазначеного Регламент фактично приписує державним органам влади розглянути обґрунтований страх і реальний ризик через аналіз подій (ст. 5 Регламенту), що:
- мали місце із заявником на території країни громадянської належності (країні походження) до моменту виїзду виходячи з роду занять, вираження поглядів, переконань, вірувань чи орієнтації;
- відбулися на території країни громадянської належності (країні походження) після виїзду заявника з країни, у тому числі через продовження такої діяльності на території приймаючої країни.
Спільно до професіоналізму, разом сильніші.
Колектив Управління.
