09/06/2024
123 бригада ТрО. Кубрик. Частина 3.
На сьогодні я маю вже чималий досвід пілота FPV. Маю уяву, як все працює, і модернізую будь-який дрон. Тема надзвичайно цікава і перспективна. Далі – табу.
На початках все було на аматорському рівні, ініціатива і творчий підхід завжди віталися, адже мета у всіх одна – нищити моск.зайд.
Ми наслідували легендарного Реда, його прагнення досконалості, розум, і вміння. Він і тепер серед нас.
Моїм дебютом «юнака-аматора» була «подорож» до ангару, де ховалася група моск-тів. Перший мій дрон далеко не промислового походження, знищив металеві ворота, другий залетів всередину, і вибухнув. Зайнялася пожежа, здетонував ворожий БК, а пізніше було підтвердження втрат окупантів.
Вони швидко загасили полум’я, і почали серед дня панічну і термінову евакуацію. Денну евакуацію св-собаки давно вже не проводили, лише вночі, а цього разу їм «припекло». Добити евакуаційний човен ми не мали можливості, оскільки по нас «працював» ворожий «град», ризикувати не було сенсу.
Тепер маємо професійний підрозділ із професійною технікою.
Добре пам’ятаю «свій» перший човен. Це мій перший нічний виліт, він був тестовим. Готувалися ми до нього дуже ретельно. Досвіду не було, результат операції 50х50. Дрон вдало полетів, вдало влучив, і вдало здетонував. Це був мій неймовірний успіх, згадувався козацький вигук переможця «Яса!».
Це був перший знищений «нічний» човен ворога літальним апаратом бригади. Тепер їх вже і не порахувати. Гарний початок, наш досвід переймали інші підрозділи.
Для того, аби дрон влучив в ціль, працює не один десяток людей. Велика дяка державі і волонтерам, кожному, хто допомагає Війську! Окупанти нас бояться, і шансів в них немає. Роботи вистачає, ми доставляємо смертоносні посилки швидше, ніж «НП»! Ми на одному рівні із артилерією.
Автомат, шолом, наряди і пости - в моєму минулому маріупольському житті 2014, у війську «кам’яної доби».
Зараз ми модерні, і я щасливий, що б’ю окупантів за себе, і за тих, хто не в змозі цього робити.
