17/05/2026
🗓️17 травня в Україні – День пам’яті жертв політичних репресій.
📎У цей день поряд із мільйонами людей, яких намагалася знищити радянська тоталітарна система, згадуємо Надію Суровцову – дипломатку уряду УНР, перекладачку, діячку жіночого руху, першу українку, яка здобула за кордоном ступінь доктора філософії.
Символічно, що свою дисертацію у Відні вона присвятила темі «Богдан Хмельницький та ідея української державності» – у час, коли сама українська державність опинилася під загрозою знищення.
📌Цьогоріч минає 130 років від дня народження Надії Суровцової – жінки, яка пройшла крізь арешти, заслання і майже 30 років радянських таборів, але зуміла зберегти силу духу і пам’ять про покоління, яке хотіли стерти з української історії.
Її життя могло бути історією успішної європейської науковиці й дипломатки, але вона обрала Україну. Знала кілька європейських мов, працювала в урядах Центральної Ради, Гетьманату й Директорії, представляла українську справу на міжнародних конгресах у Відні, Парижі, Гаазі, Вашингтоні.
Саме Надія Суровцова зачитувала в Умані текст Першого універсалу Української Центральної Ради.
🌐Після поразки визвольних змагань Надія Суровцова емігрувала до Відня. Тут працювала в міжнародних жіночих організаціях і продовжувала популяризувати українську справу на світових трибунах.
Але туга за батьківщиною виявилася сильнішою за безпечне й успішне життя. Повіривши, що Україна зможе розвиватися навіть у межах радянської системи, Суровцова повернулася додому. Це рішення стало для неї фатальним.
Від 1927-го по 1957 рік пережила арешти, допити, заслання – майже 30 років таборів і поневірянь. Її змушували співпрацювати з радянською владою, доносити на своїх, але вона не зреклася ні своїх переконань, ні людей поруч.
У 1920-х у харківському помешканні Суровцової збиралися Олександр Довженко, Микола Хвильовий, Павло Тичина, Лесь Курбас, Остап Вишня та інші митці, яких згодом назвуть поколінням «Розстріляного Відродження».
💬Після повернення з таборів саме вона стане живою пам’яттю про них для своїх друзів-шістдесятників – Івана Світличного, Михайлини Коцюбинської, Григорія Кочура та багатьох інших. Її дім в Умані перетвориться на місце зустрічі тих, хто намагався врятувати українську культуру.
«Я повинна згадати те, чого не можу забути, для збереження історичної правди», – писала Надія Суровцова.
І їй це вдалося.
❗️Попри табори, обшуки, вилучені рукописи й десятиліття мовчання, вона зберегла живу пам’ять про українське буремне ХХ століття, про його трагедії й нескорених людей.
Сьогодні безцінне видавання «Спогадів» Надії Суровцової – це не лише свідчення епохи, а й нагадування про ціну української державності, пам’яті та свободи.
Інформація та оформлення: Катерина Шмега, Алла Швець.
Використано матеріали ЦДАМЛМ України.
Для ближчого знайомства з життям Надії Суровцової радимо видання, поклики на які – в коментарях⬇️