26/10/2020
У п’ятницю, 23 жовтня 2020 року, відбулася ХХХIV щорічна наукова франківська конференція «Серця твою почують давню силу…»: Франкові виміри національної ідентичности».
У програмі конференції було заявлено 49 виступів, які оргкомітет погрупував у двох секціях – «Проблема національної ідентичности у творчій спадщині Івана Франка» та «Іван Франко: тексти і контексти». На жаль, позаяк у зв’язку із коронавірусною пандемією та карантинними обмеженнями організатори змушені були перевести проведення конференції в онлайн-режим, то не всім охочим поталанило виступити. Щоправда, незважаючи на незвичний формат конференції, учасники навряд чи відчули якийсь дискомфорт під час безпосереднього виступу чи активної співучасті в обговоренні доповідей.
Як і годиться, оргкомітет конференції заздалегідь розіслав програмки, а також адресні покликання для учасників, щоб ті безперешкодно могли приєднатися до участі в конференційних дебатах. Отож-бо конференція розпочалася вчасно і без надмірної метушняви, яку можна спостерігати під час традиційного проведення наукових форумів (у процесі прийняття й реєстрування учасників тощо).
Чергова щорічна франкознавча конференція, на якій стрижневою була вкрай актуальна в Україні проблема національної ідентичности, всупереч численним викликам сучасності (тотальна трудова міграція, війна, пандемія), без сумніву, стала справжнім святом української філологічної науки, однією з важливих подій на шляху поступу сучасного франкознавства. Тому від імені оргкомітету висловлюємо щиру вдячність і безпосереднім учасникам конференції, і всім, хто сприяв успішному проведенню цього наукового форуму.
Проте в контексті магістральної теми франкознавчої конференції про ідентичність чомусь настирливо й безцеремонно відлунювали в голові слова Вагмана, одного з головних протагоністів (персонажів) Франкового роману «Перехресні стежки»: «Поки у вас, русинів, нема своїх дідичів і міліонерів, поти ви не є жаден народ, а тільки купа жебраків та невільників». Може, для наc, українців, настала саме та пора, коли потрібно й життєво важливо дослухатися до цієї промовистої підказки й узяти в актив власних задумів, думок і починів…
Юрій Горблянський