24/03/2020
Абсурд
У світі багато абсурду,
Багато любові й бажань.
Абсурдно жити не буду,
Буду жити без сірих вагань.
Кожний крок в цьому світі важкий,
Життя це є степ з молодою стернею.
Віє Зефір: його подих легкий.
Дві людини стають однією.
Як важко долі єднати,
Заплітати в міцні везли.
Як важко життя малювати,
Списуючи білі листки.
Я спишу ще сотні листків,
Там будуть вірші і поеми.
Та скільки б не написав я рядків
Не розв'яжу цієї ділеми.
Ділема тяжка в ній сотні питань,
Мільйони знаків: крапки, коми, тире.
Я розв'яжу ділему без жодних вагань,
Об'єднаю дві долі в одне.
Я абсурдно створив цей абсурд,
На світі абсурдне усе.
Абсурдний Бог і абсурдний останній суд.
Я тримаю абсурд, а він тримає мене.
Скільки сказано слів? Скільки сховано лиць?
Наді мною зорі абсурдно сумні,
Я дивлюся на небо лежачи горілиць
І чомусь так абсурдно мені.
Нарешті ми в темі цій нащупали дно,
Але дно...також абсурдне воно.
Смішно мені. Може досить цих тем.
Розв'яжу ще мільйони подібних ділем.
Щось загубився між цих я рядків,
Я просто хотів з двох зробити одне.
Але не станеться так як я захотів.
Неможна об'єднати Н і М. Але!
Я можу скласти хронологію слів,
Написати мільйони поем і віршів,
Зробити відкриття всіх почуттів,
Але не станеться так, як я захотів.
Загублений вдих. Ритм серця в цю мить,
Один ще удар, візьме й полетить.
Стоп! Навіщо усі ці слова.
Є вони двоє, а чи стане одна?
Навіщо єднати? Унікальні вони по одинці.
Не треба з них двох робити одну.
Грають ноти в музичній скриньці,
Ноти хай грають, а я помовчу.
Сопіт стоїть. Сопіт? Стоїть?
Вишка вже є? Нема?
Навкруги тишина. То зробіть.
Сміх. Ха-ха-ха! Але ж вишки нема.
Інтерпретація слів ,
Десятки втрачених снів.
Але чи буде, як я захотів?
Крила розправив і полетів.
Політ невдалий. Крила болять.
Навкруги сотні тіл. Їх душі горять,
Їх всіх запалила любов.
А любов - спотворює кров.
Курити шкідливо! Влюбляться тоже.
В кожного свій Бог, але він не поможе.
О, звісно. На Нього це схоже.
Але звісно ж лишається "може?"
Початок.
