Стоп Агресор

02/08/2022

Примусові переселення у «табори для циган» почалися ще в 1935-му. А з 1940-го – масові депортації у концтабори переважно на території окупованої Польщі, де більшість ромів загинули від виснажливої праці, голоду й хвороб або були вбиті у газових камерах

2 серпня на міжнародному рівні вшановується пам’ять жертв нацистського геноциду ромів.

В ніч з 2 на 3 серпня 1944 року в таборі смерті Аушвіц-Біркенау нацисти вбили від трьох до чотирьох тисяч ромських в’язнів.

Ромів, як і євреїв, нацисти мали на меті знищити фізично. Проте тривалий час, навіть після поразки Гітлера та засудження нацизму, в Західній спільноті геноцид ромів з різних причин залишався поза увагою. Тим паче поза увагою він залишався в Україні, яка лише з незалежністю поступово почала відновлювати не викривлену радянською пропагандою пам’ять про події Другої світової війни.

Знищення (фізичне чи через руйнацію ідентичності) націй, які вважаються загрозою або перешкодою, – спільна риса для нацизму, сталінського комунізму та сучасного рашизму. Як і мова ненависті, навішування ярликів на націю чи соціальну групу, яку переслідують, прикривання злочинної політики доцільною необхідністю чи іншою «вищою» метою.

Ми підібрали кілька фактів про переслідування ромів нацистами. Вони допоможуть дізнатися більше про цей злочин, але також – краще зрозуміти механізми геноцидних практик та їхні наслідки👇

◾️ Нацисти розпочали і здійснювали геноцид ромів не у вакуумі. Упередження щодо ромської спільноти існували у європейських суспільствах. Те, що суперечило усталеним стереотипам, наприклад, внесок у розвиток культури або наявність осілих громад, – ігнорували. Нацисти використали та посилили ці упередження. Після приходу до влади вони поступово ізолювали ромів, позбавляючи їх прав, доступу до освіти та заробітку. Наприклад, ромські артисти й музиканти були виключені з Імперської палати музикантів та діячів культури. Безробіття серед ромів, яке зростало через обмеження, нацисти видавали за доказ того, що роми є «асоціальними».

◾️ Примусові переселення у «табори для циган» почалися ще в 1935-му. А з 1940-го – масові депортації у концтабори переважно на території окупованої Польщі, де більшість ромів загинули від виснажливої праці, голоду й хвороб або були вбиті у газових камерах. Під депортацію люди потрапляли на основі «записів про циган», які вела поліція з попередніх століть і з яких вже нацисти виводили «родовід» переслідуваних. Або ж на основі звітів Центру досліджень расової гігієни та біології Третього Райху. Тут упродовж 1930-х примусово псевдонауковими методами обстежили десятки тисяч ромів. Наприклад, вимірювали діаметр голови. Переслідували й тих, хто походив зі змішаних родин. Так, лише в Аушвіці-Біркенау опинились понад 23 тисячі людей з Німеччини, Австрії, Чехословаччини, Польщі, Угорщини та інших країн Європи незалежно від того, чи кочували вони, а чи мали бізнес і жили у вишуканих будинках, чи навіть служили у Вермахті.

◾️ В Україні роми на початку 1940-х років також вели як кочовий, так й осілий спосіб життя. Коли нацисти окупували Україну, вони, як і в Європі до цього, почали переслідувати ромів незалежно від їхньої соціалізації. Тут більшість ромів загинули не в концтаборах чи газових камерах, а від куль. Задокументовано, що в окремих випадках нацисти, збираючи ромів для розстрілу, маскували свої справжні наміри інформацією про переселення. Наприклад, в 1942 році ромам Чернігівщини повідомили, що їх переселятимуть до Сербії. Натомість – розстріляли. Всього відомо про понад 140 випадків масових вбивств в окупованій нацистами частині України.

◾️ Навіть після поразки нацизму та міжнародного трибуналу над нацистськими злочинцями, дискримінація ромів, зокрема і в німецькому суспільстві, тривала. На жертв перекладали вину за злочин. Наприклад, було розповсюдженим бачення, що причина переслідування ромів полягала не в системній расовій політиці нацистів, а в «асоціальній поведінці» самих ромів. У це складно повірити, але ще в 1970-х роках Ґісенський університет висував теорію, що планомірного знищення ромів не було, вони стали випадковими жертвами поганих санітарно-гігієнічних умов. Щоб змінити ситуацію, потрібні були зміна поколінь та активна позиція і громадський рух на захист своїх прав серед самих ромів. Істотно ситуація в Німеччині змінилася лише після тижневого голодування чоловіків-ромів на території меморіалу в колишньому концтаборі в Дахау у 1980 році, яке набуло міжнародного розголосу. Через два роки канцлер ФРН Гельмут Шмідт офіційно визнав переслідування ромів расизмом.
#геноцид

04/06/2022

24.02.2022. Битва за Київ. Гостомель.

У день початку повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну селище міського типу Гостомель з його аеропортом "Антонов" стало однією з перших і ...

15/05/2022

Разом до перемоги!

Так, ми маємо підтримку стратегічних партнерів 🤝 але наша перемога залежить лише від нас 💙💛 Друзі, як би не було важко, не зупиняємось! Допомогали, допомогаємо та будемо допомогати! Разом до перемоги! 🇺🇦

08/05/2022

Неймовірні 🇺🇦

19/04/2022

07/04/2022

Правда переможе

05/04/2022

Russian fashism must die

31/03/2022

Russian fashism must die 👎

За жодних умов Україна не повинна шукати миру на умовах агресора, - відкритий лист Президенту України
Володимиру Зеленському від Володимира Василенка

В засобах масової інформації з’явилося інтерв’ю Олександра Чалого, який позиціонує себе членом делегації України на українсько-російських переговорах з мирного врегулювання. Викладена ним позиція України з ключових питань врегулювання не витримує жодної критики. По суті, ним у завуальованій формі озвучена дещо модифікована позиція Росії. Устами О. Чалого пропонуються неприйнятні і небезпечні для самого існування України як незалежної держави умови врегулювання.

В принципі неприпустимо починати змістовні мирні переговори в той час, як росія не досягла стратегічних цілей розв’язаної проти України війни, коли Збройні Сили України не є переможеними і чинять героїчний опір агресору, і коли члени міжнародного співтовариства продовжують надання воєнної допомоги Україні і посилюють застосування санкцій проти Росії.
Змістовний мирний договір з росією має бути укладений лише після негайного припинення російськими збройними силами бомбардувань, ракетних та артилерійських обстрілів території України та після швидкого виведення всіх російських військових формувань з України.

На нинішній стадії переговорів мають бути насамперед укладені домовленості про час і дату припинення вогню, виведення російських військ, обміну полоненими, умов перемир’я. Особливу увагу необхідно приділити розв'язання гуманітарних проблем за допомогою авторитетних міжнародних гуманітарних організацій. Одночасно має бути погоджено формат майбутніх мирних переговорів. Неодмінними і безпосередніми їхніми учасниками є Україна як держава, що зазнала агресії, та росія як держава-агресор. На стороні України або як посередники в цих переговорах мають брати участь: США, Великобританія, Канада, Польща, Латвія, Литва, Естонія, Туреччина та Євросоюз.

Згадані суб’єкти мають сприяти розробці мирного договору, положення якого базуються не на примхах і забаганках держави-агресора, а на принципах і нормах сучасного міжнародного права насамперед приписах Статуту ООН, Віденської конвенції 1969 року про право міжнародних договорів, інституту міжнародно-правової відповідальності, зокрема, нормах, сформульованих Комісією міжнародного права ООН у проекті статей «Про відповідальність держав» за міжнародно-протиправні діяння.

Зазначені вище учасники переговорів, які виступають на стороні України або є посередниками, мають стати гарантами безпеки, суверенітету та територіальної цілісності України.
За жодних обставин росія не може бути державою-гарантом.

На мирних переговорах Україна має наполягати на неодмінному включенні до майбутнього мирного договору ключових положень, що передбачають:
- По-перше, створення ефективного міжнародного механізму гарантій безпеки, суверенітету та територіальної цілісності України та порядок функціонування такого механізму;
- По-друге, компенсацію всієї шкоди, заподіяної Україні російською агресією, яка розпочалася 20 лютого 2014 року, включно з видатками державного бюджету, що необхідні для ліквідації цієї шкоди;
- По-третє, видачу Україні осіб із складу збройних сил Росії, які вчинили воєнні злочини і злочини проти миру;
- По-четверте, деокупацію Криму та окремих районів Донецької та Луганської областей протягом одного року. В разі відмови Росії звільнити окуповані українські території до закінчення зазначеного терміну, визначення статусу і долі цих територій має бути передано на вирішення Міжнародного суду ООН.

Виконання рішення Суду мають забезпечити держави-гаранти шляхом задіяння передбаченого мирним договором механізму гарантій безпеки, суверенітету та територіальної цілісності України.
- По-п’яте, ніщо не забороняє Україні у будь-який час стати повноправним членом Євросоюзу.
- По-шосте, формально юридичне закріплення фактично існуючого нині позаблокового статусу України не позбавляє її права мати сучасні збройні сили, оснащені, зокрема, високоточною ракетною зброєю необмеженого радіусу дії.

Росія зобов’язується поважати такий статус і утримуватись від будь-яких спроб втручання у внутрішні справи України.
Держави-гаранти зобов’язуються сприяти розбудові Збройних Сил України, відновленню зруйнованих росією об’єктів воєнної інфраструктури та розвиткові оборонно-промислового комплексу України.

В разі застосування проти України сили або погрози силою з боку будь-яких держав без зволікань буде задіяний механізм гарантій безпеки, суверенітету та територіальної цілісності України, а Україна – негайно запрошена до членства в НАТО.
За жодних умов Україна не повинна шукати миру на умовах агресора. Такий мир робить марними ті величезні жертви, яких вже зазнала українська нація. Це буде наругою над пам’яттю загиблих українських воїнів, ігноруватиме страждання і поневіряння мільйонів українців, що потерпіли від жорстокості окупантів та/або опинились у вимушеному вигнанні. А головне, задоволення забаганок агресора не гарантуватиме безпеки України. Росія ніколи не виконувала і не виконуватиме жодних міжнародних угод, укладених з Україною. Несправедливий мир, який базується на неправомірних вимогах агресора, стане прелюдією до нових міжнародних злочинів росії проти України, інших держав і всієї міжнародної спільноти.

Підписання мирних угод під час воєнних дій і перебування військ держави-агресора на території держави, що зазнає агресії, створює підстави для визнання юридичної нікчемності таких договорів з моменту їхнього підписання.

В разі капітуляції величезні жертви, яких сьогодні зазнала Україна, і витрати, які несуть держави, що допомагають Україні і застосовують санкції проти росії, будуть мізерними, порівняно з їхніми втратами в майбутньому.

Закликаю Президента України утриматися від ведення змістовних переговорів з росією без виконання нею зазначених в цьому зверненні попередніх умов та без вироблення єдиної, чіткої і системної державної переговірної позиції. Укладаючи мирний договір з росією, представники України повинні відчувати відповідальність перед нинішнім і прийдешніми поколіннями українців.

📝Володимир Василенко
Надзвичайний і Повноважний Посол України,
Суддя Міжнародного кримінального трибуналу для колишньої Югославії (2002-2005 роки),
Представник України в Раді ООН з прав людини (2005-2010 роки),
Доктор юридичних наук,
Професор кафедри міжнародного права Національного університету «Києво-Могилянська академія»

📝Київ, 31 березня 2022 року