29/11/2022
ПІРАМІДА ВИЖИВАННЯ, АБО «ПРАВИЛО ТРІЙОК»
Людина може прожити три хвилини без повітря (чи крижаній воді), три години в агресивному температурному середовищі (в сильний мороз чи спеку), три дні без води і три тижні без їжі.
Це класичне «правило трійок» лежить в основі найрозповсюдженіших концепцій виживання — бушкрафту та преперства.
Якщо ви бушкрафтер, і опинилися в лісі на самоті, з ножем чи топірцем, то спочатку потрібно побудувати укриття (для створення мікроклімату), потім розпалити багаття (для підтримання тепла і дезінфекції води та приготування їжі), потім знайти джерело води (і зробити її придатною для питва), а потім потурбуватися про збір їжі — збирання ягід, рибалку, встановленням пасток для дрібної здобичі, тощо.
Нормальний план на вихідні, чи не так?
Якщо ж ви опинилися в такій ситуації не з власної волі — наприклад, після авіакатастрофи, то бажано подати сигнал пошуковій групі, зорієнтуватися на місцевості, знайти лінійні орієнтири — чи то річку, чи залізничні колії, чи лінія електропередачи, — і рухатися в бік цивілізації. І так, якщо протягом своєї прогулянки на свіжому повітрі ви отримали травму, треба ще вміти надати собі первинну допомогу підручними засобами.
Препери ж — ті, хто любить підкласти соломку заздалегідь — керуються «правилом трійок» при створенні запасів. Грілки для рук і термоковдра, пігулки та фільтри для знезараження води, тушонка й сухпаї.
При цьому деякі препери трактують «правило трійок» ну зовсім вже буквально. Я читав в одному чек-листів тривожної валізи пораду покласти туди в першу чергу… протигаз. Адже є всього «три хвилини без повітря»!
Тоді чому не акваланг?
«Правило трійок» — в цілому, добрий орієнтир для пріоритезації під час збору «тривожної валізки».
Так, термоковдра в сильний мороз — нагальніша, оскільки може врятувати вам життя, на відміну від тушонки, без якої ви можете протриматись кілька тижнів. Та й важить воно набагато менше; тільки от треба вміти ним користуватися, воно ж захищає тільки від опадів та конвекційного охолодження (вітру); людина, яка загорнеться в термоковдру і лежатиме на землі, все одно змерзне, а так, що сидить, скажімо, на наплічнику чи карематі, скоро спітніє і почне замерзати швидше, якщо не прибрати конденсат.
Ще раз: спорядження не працює без знань та навичок!
Але ж можна доповнити «правило трійок» статистикою про самооборонній стрільбі в США: самозахист з застосуванням вогнепальної зброї в 90% випадків — це три секунди, три постріли, дистанція менша за три метри.
Побиття та вбивства голіруч чи холодною зброєю триває від трьох до тридцяти секунд.
Під час артеріальної кровотечі людина вмирає в проміжок часу від тридцяти секунд до трьох хвилин, в залежності від артерії, яку вражено, і характеру травми.
А скільки проживе людина без зору — та, що отримала травму очей під час пилової бурі чи пожежі?
Можливо, варто замислитися, що зброя, аптечка та захисні окуляри можуть знадобитися раніше і частіше, ніж кресало, мачете і сухпай?
А наявність засобів зв’язку — короткохвильової рації або супутникового телефону — набагато важливіша за вміння орієнтуватися за сонцем, брати азимут чи виготовляти імпровізований компас?
Ресурси, які присвячені навичкам виживання і вмісту «тривожних валізок» і «аварійних наборів», намагаються перерахувати все, без чого не можна в екстремальній ситуації, і навіть те, що може стати в пригоді. В результаті маємо довгі та сумбурні списки навичок та спорядження, на які можна витратити купу часу та грошей — і в результаті жодного разу не застосувати.
Більш «просунуті» сурвівалісти відштовхуються від «правила трійок» і пропонують розділити процес виживання на чотири категорії задля усунення сумбуру та систематизації знань.
● Термінове — від трьох хвилин до сімдесяти двох годин
● Короткострокове — до трьох тижнів
● Довгострокове — до трьох місяців
● Постійне автономне існування.
Термінове виживання — це порятунок свого життя і життів своєї родини у випадку стихійного лиха або техногенної катастрофи. Ліміт часу в сімдесят дві години продиктований тим, що в середньому за три доби вас знайдуть рятувальні служби.
Короткострокове виживання — це забезпечення безпеки та обмеженої автомонтосі в умовах пролонгованого стихійного лиха (сильної завірюхи або торнадо) або громадських заворушень (стихійного або локального зомбі-апокаліпсису).
Довгострокове виживання — пов’язано з серйозними наслідками стихійного лиха (землетрусу, урагану) або техногенної катастрофи (аварії на АЕС чи хімічному заводі), а також з війною (глобальним зомбі-апокаліпсисом) чи епідемією, і продовольчою кризою, що спричинена ними.
Постійне автономне існування — вимушений захід у разі часткового або повного колапсу уряду та громадських інститутів.
Доцільно спиратися на цю градацію, коли займаєтеся добором знань, навичок і спорядження, з урахуванням членів родини і домашніх улюбленців.
По суті, виживання — це різновид модного нині тайм-менеджменту, і піраміда виживання не дуже й відрізняється від піраміди Франкліна. Так-так, саме того Бенджаміна Франкліна за стодоларової купюри (єдиного, до речі, не президента США, удостоєного такої честі), автора афоризму «час — це гроші».
Саме Франклін розробив цілісну систему постановки та реалізації цілей за принципом «від великого до меншого» — від планів на день до планів на півроку-рік-п'ять років, звідти до довгострокового плану на десять років, генерального плану втілення своєї місії (привіт Абрахаму Маслоу з рівнем «самореалізації), та визначенням цієї місії через глобальні життєві цінності.
У форматі сурвівалізму піраміда Франкіна виглядає наступним чином:
● Глобальні цінності — життя і здоров’я, моє й рідних
● Місія — забезпечення базових потреб в екстремальній ситуації
● Генеральний план — створення екосистеми особистої безпеки з урахуванням вірогідних загроз
● Довгостроковий план — керування ризиками й мінімізація збитків
● Короткостроковий план — надбання знань, навичок і спорядження, які необхідні для реалізації довгострокового плану
● План на день — не дати себе вбити.
При цьому треба пам’ятати, що крім первинних чинників ураження — які можуть бути абсолютно різними (від цунамі чи урагану до витоку радіації, отруйного газу, пандемії або війни) — існує ще низка вторинних проблем, і от вони зазвичай в усіх випадках однакові.
Панікери.
Мародери.
Біженці.
Дефіцит продовольства та ліків.
Затори.
Тиснява.
Пограбування.
Спроби держави опанувати ситуацію.
І от коли ви на рівні «знання» в піраміді особистої безпеки зібрали достатньо інформації про потенційні загрози і ризики — а вони в кожному регіоні свої, вірогідність землетрусу в Японії нижча за вірогідність авіаудару в Україні сьогодні; в деяких регіонах стихійні лиха трапляються регулярно, як урагани у Флориді чи зсуви в Карпатах, а ризики техногенної катастрофи вищий біля АЕС чи газогонів, демографічний та етнічний склад населення визначає ризик виникнення заворушень на расовому чи класовому підґрунті і т.д. — треба визначитися з тими навичками та спорядженням, які можуть вам знадобитися.
(с) Антон Фарб
(фрагмент книги "Зомбі-апокаліпсис сьогодні", посилання на книгу першому коментарі)
