Кіровоградський окружний адміністративний суд

06/12/2025

ВПВС в постанові https://reyestr.court.gov.ua/Review/132315164 від 27.11.2025 у справі № 990/244/25 наголосила, що судове провадження, яке закінчилося залишенням позову без розгляду, не перериває і не зупиняє встановленого ч. 5 ст. 122 КАС України місячного строку звернення до суду, тому цю обставину суд має оцінювати в контексті причини залишення позову без розгляду та наступної процесуальної поведінки учасника справи, які сукупно мають свідчити про існування об`єктивно непереборних або дійсно істотних обставин, перешкод чи труднощів, що зумовили залишення позову без розгляду та унеможливили своєчасне повторне звернення до суду після цього.
Водночас залишення попереднього позову без розгляду було зумовлено неналежною процесуальною поведінкою позивачки (повторна неявка до суду та неповідомлення про причини неявки), яка повинна була усвідомлювати наслідки своїх дій і не допускати подібного.
Отже, суд першої інстанції обґрунтовано виснував, що факт залишення позову без розгляду не можна вважати поважною причиною повторного звернення до суду з пропуском строку.

суддів Банаська О. О., Білоконь О. В., Булейко О. Л., Воробйової І. А., Ємця А. А., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Пількова К. М., Погрібного С. О., Стр...

29/11/2025

Чекаємо на правовий висновок від ВП ВС…
Результат вивчення судової практики ВС (КЦС та КГС) при вирішенні питання хто вправі оскаржити окрему ухвалу суду, свідчить про те, що таке право виникає у осіб, яких стосується така ухвала, тобто стосовно яких вона постановлена і щодо яких зобов`язано вчинити дії, вжити відповідні заходи. У позивачів (чи відповідачів), як учасників справи, не виникає такого права на апеляційне (касаційне) оскарження окремої ухвали з урахуванням того, що їх такі ухвали не стосуються.
Водночас, на переконання колегії суддів КАС у складі ВС, зазначений підхід нівелює безумовне право позивача, як сторони, на оскарження будь-якого судового рішення у власній справі з урахуванням вимог ч. 2 ст. 293 КАС України. Окрім того, ст. 249 КАС України визначає додатково до ст. 293 КАС України можливість оскаржити окрему ухвалу суду особою, яка не є учасником справи, але стосовно якої така ухвала постановлена.
Вважаючи наведені мотиви обґрунтованими, ВПВС в ухвалі https://reyestr.court.gov.ua/Review/132009881 дійшла висновку про наявність правових підстав для прийняття справи № 490/10876/23 до свого розгляду.

суддів Банаська О. О., Білоконь О. В., Булейко О. Л., Воробйової І. А., Губської О. А., Ємця А. А., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кравченка С. І., Кривенди О. В., ...

21/11/2025

Заяву про зміну предмета або підстав позову можна вважати новим позовом у разі, якщо в ній зазначена самостійна матеріально-правова вимога (або вимоги) та одночасно на її обґрунтування наведені інші обставини (фактичні підстави) і норми права (юридичні підстави), які позивач первісно не визначив підставою позову та які у своїй сукупності дають особі право на звернення до суду з позовними вимогами.
Об`єднання позовних вимог можливе саме в одній позовній заяві при зверненні з позовом до суду, а не шляхом подання нового самостійного позову з додатковими вимогами після відкриття провадження у справі для його спільного розгляду з первісним позовом.
ВПВС в постанові https://reyestr.court.gov.ua/Review/131884300 від 13.11.2025 у справі № 990/70/25 зазначила, що наведені в заяві про збільшення позовних вимог нові доводи та позовні вимоги про скасування державної реєстрації ВРП як юридичної особи не перебувають у взаємному зв`язку з первісно заявленими вимогами, не є ані похідними від них, ані такими, що випливають із тієї ж самої підстави виникнення спору, а тому не можуть бути об`єднані в межах одного провадження, натомість такі вимоги можуть бути заявлені в окремому позові.
Наслідки – згідно ч. 2 ст. 167 КАС України суд повертає таку заяву без розгляду.

суддів Банаська О. О., Білоконь О. В., Булейко О. Л., Воробйової І. А., Дашутіна І. В., Ємця А. А., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Піль...

11/11/2025

Ухвалою КАС ВС від 30 жовтня 2025 року на розгляд судової палати КАС ВС передано справу для відступу від висновків КАС ВС про те, що належним відповідачем у спорах за позовом прокурора, який обіймав адміністративну посаду в обласній прокуратурі, про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (під час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі), є обласна прокуратура.

05/11/2025

Очікуємо на розʼяснення щодо визначення правового статуту гідравлічної споруди…

Посилаючись на практику ВПВС, ВС у складі колегії суддів КГС зауважив, що для розмежування віндикаційного та негаторного позовів одним з критеріїв є наявність або відсутність володіння майном у власника, який відповідно пред`являє негаторний чи віндикаційний позов для захисту порушеного права.
Якщо у власника наявне володіння річчю, але існують перешкоди в розпорядженні чи користуванні, то його вимога має кваліфікуватися як негаторний позов. Натомість вимога власника, позбавленого володіння (фізичного, юридичного), і пред`явлення вимоги про відновлення володіння, має кваліфікуватися як віндикаційний позов.
09.04.2025 набув чинності ЗУ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача», яким внесено зміни до статей 261, 388, 390, 391 ЦК України.
Законодавець передбачив способи судового захисту у разі, коли публічний власник втратив як фізичне, так і юридичне (фізична особа придбала гідротехнічну споруду на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна, та зареєструвала за собою право в державному реєстрі прав на таку споруду) володіння, вказавши, що для захисту права власності має застосовуватися віндикаційний позов.
Водночас віндикаційний позов може бути застосований до об`єкта, який може перебувати в цивільному обігу в статусі майна.
Тому для формування згаданого підходу до способів захисту прав, які стосуються гідротехнічних споруд, суттєвим є правова кваліфікація таких споруд.
Оскільки у правозастосуванні наявна виключна правова проблема визначення правового статусу гідротехнічних споруд та визначення належного та ефективного способу судового захисту, ВПВС 29.10.2025 постановила ухвалу https://reyestr.court.gov.ua/Review/131426250 про прийняття справи № 915/268/24 до свого розгляду.

суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Ємця А. А., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Стеф...

01/11/2025

Огляд актуальної судової практики Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду за вересень 2025 року –

https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/ogliady/Oglyad_KAS_09_2025.pdf

В огляді відображено правові позиції колегій суддів КАС ВС, які матимуть значення для формування єдності судової практики при вирішенні публічно-правових спорів, зокрема про:

✅ протиправність застосування понижуючих коефіцієнтів до суми пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з метою обмеження її максимального розміру;

✅ право на одноразову грошову допомогу військовослужбовців, звільнених з військової служби у зв’язку із встановленням інвалідності, пов’язаної з виконанням обов’язків військової служби, та інвалідності з причин, що не мають зв’язку з виконанням військового обов’язку;

✅ врахування актів про нещасний випадок, що стався з військовослужбовцем під час виконання ним обов’язків військової служби при встановленні причинного зв’язку отриманих ним травм;

✅ визначення площі житлового приміщення для надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам;

✅ обов’язок автомобільного перевізника роздруковувати з тахографа дані про режим праці та відпочинку водіїв;

✅ нарахування податкового боргу платникові рентної плати за користування надрами для видобування природного газу у випадку, коли спеціальний дозвіл був зупинений;

✅ правомірність обліку обладнання сонячної електростанції на субрахунку 104 та право на прискорену амортизацію такого обладнання;

✅ відповідальність за відсутність цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку у фіскальних чеках.

Заслуговують на увагу також правові висновки з питань застосування процесуального закону, зокрема про:

✅ відсутність підстав для поновлення строку звернення до суду в разі штучного створення позивачем підстав для нового обрахунку такого строку;

✅ строк звернення контролюючого органу до суду щодо обмеження виїзду за кордон у зв’язку з податковим боргом.

Упродовж вересня 2025 року КАС ВС висловлював також інші, не менш актуальні правові позиції, з якими можна ознайомитися в огляді судової практики.

https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/ogliady/Oglyad_KAS_09_2025.pdf

21/10/2025

Суд може зменшити розмір відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19 липня 2022 року, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності – ВП ВС.
Обмеження періоду нарахування відшкодування за затримку розрахунку при звільненні шістьма місяцями, запроваджене до ст. 117 КЗпП України після 19 липня 2022 року Законом України від 1 липня 2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», встановлює максимальну межу відповідальності роботодавця, але не скасовує необхідності застосування принципів розумності, справедливості та пропорційності при визначенні розміру компенсації.
Розглядаючи подібні спори після 19 липня 2022 року, суд повинен брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи (зокрема, розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінку сторін тощо).
Такий висновок зробила Велика Палата ВС.
Постанова ВП ВС від 8 жовтня 2025 року у справі № 489/6074/23 – https://reyestr.court.gov.ua/Review/131035280.

суддів Банаська О. О., Воробйової І. А., Губської О. А., Дашутіна І. В., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю...

05/10/2025

Чекаємо на судове рішення ВР ВС щодо застосування статті 117 Кодексу законів про працю України…
ВС у складі КАС вважав, що належить враховувати норми ст. 117 Кодексу законів про працю України у редакції, яка діяла до 19.07.2022 із урахуванням висновків ВПВС, викладені у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, а також приписи чинної редакції ст. 117 Кодексу законів про працю України щодо періоду з 19.07.2022, яким законодавець обмежив виплату 6 місяцями, проте без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові.
Проте, на переконання колегії суддів КЦС, порушення прав працівника відбулося (за умови невиплати йому всіх сум, що належать при звільненні) саме в день звільнення, ці відносини повинні регулюватися нормою ст. 117 КЗпП України в редакції, яка діяла на час звільнення. Тривалість часу невиплати належних працівникові сум при звільненні не може бути підставою для застосування іншої редакції цієї статті, в тому числі, щодо обмеження строку виплати середнього заробітку, оскільки право працівника порушається саме в день звільнення, а трудових відносин між сторонами не існує. Застосування правила ст. 117 Кодексу законів про працю України і до другого періоду (з 19.07.2022) без обмеження строком, на думку колегії суддів, відповідало б принципу справедливості та забезпечувало б реалізацію захисної функції - однієї з головних функцій трудового права.
Оскільки існує необхідність формування єдиної правозастосовчої практики у спорах про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку з урахуванням змін, внесених Законом № 2352-IX, та необхідність розгляду питання щодо відступлення від висновку, викладеного у постанові КАС від 06.12.2024 у справі № 440/6856/22, ВПВС 18.09.2025 постановила ухвалу https://reyestr.court.gov.ua/Review/130644082 про прийняття справи № 306/2708/23 до свого розгляду.
Того ж дня і з цією ж метою ВПВС постановила ще одну ухвалу https://reyestr.court.gov.ua/Review/130644081 про прийняття справи № 489/6074/23 до свого розгляду.
Було взято до уваги, що у постанові від 06.12.2024 у справі № 440/6856/22 судова палата КАС у складі ВС вказала, що у зв`язку з набранням чинності Законом № 2352-IX, яким ст. 117 КЗпП України викладено в новій редакції, з 19.07.2022 ст. 117 КЗпП України в редакції Закону № 3248-IV втратила чинність, тому поширення висновків ВПВС у справі № 761/9584/15-ц на ст. 117 КЗпП України в новій редакцій, яка регулює правовідносини, які виникли/тривають після 19.07.2022, є неможливим.
ВПВС зважила на обґрунтованість доводів колегії суддів КЦС, яка не погодилась із таким висновком КАС, оскільки зміст ч. 1 ст. 117 КЗпП України із набранням чинності Законом № 2352-IX фактично не змінився, а лише доповнився формулюванням «але не більше як за шість місяців». Це не дає підстав вважати неможливим застосування до відповідних правовідносин сформульованих ВПВС правових позицій щодо застосування приписів статті 117 КЗпП України у редакції Закону № 2352-IX, а тому ця правова позиція підлягає застосуванню і за умов нинішнього законодавчого врегулювання.

27/09/2025

Строк звернення до суду у справах про звільнення з публічної служби …
Відмовляючи у поновленні строку звернення до суду, суд першої інстанції зазначив, що позивачка дізналася про її звільнення з посади того ж дня, коли ВРУ ухвалила відповідну постанову, тобто 03.06.2010, проте до суду з позовом про визнання цього акта протиправним та нечинним звернулася лише у квітні 2025 року.
В апеляційній скарзі позивачка доводила те, що вона не могла своєчасно звернутися до суду з позовною заявою, оскільки на час звільнення її з посади у 2010 році відносно неї тривало досудове розслідування, а постанову про закриття кримінального провадження вона отримала лише у листопаді 2024 року. Відповідно з цього моменту вона фактично дізналася про порушення своїх прав, свобод та інтересів, адже саме із цього часу стали очевидними протиправність та нечинність постанови ВРУ.
З огляду на вимоги Закону № 266/94-ВР у суду були всі підстави поновити пропущений нею строк звернення до суду, зважаючи на триваючу невизначеність з боку прокуратури та територіального управління ДБР з її статусом у кримінальному провадженні з 2005 року до його закриття у 2022 році та отримання постанови у 2024 році.
На думку позивачки ці причини були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від її волевиявлення та пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами та труднощами з вини держави.
ВПВС в постанові https://reyestr.court.gov.ua/Review/130409880 від 04.09.2025 у справі № 990/130/25 дійшла висновку, що обставини, на які посилається позивачка на обґрунтування недотримання нею строків звернення до суду, не дають достатніх і переконливих підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду та його поновлення.

суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Воробйової І. А., Губської О. А., Ємця А. А., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кравченка С. І., Мазура М. В., Пількова К. М., По...

18/09/2025

Стосовно правового висновку КАС, зробленого у постанові від 29.11.2024 у справі № 120/359/24, щодо застосування положень статей 122 та 123 КАС у правовідносинах, пропуск процесуального строку у яких пов`язаний саме з призовом по мобілізації до Збройних Сил України для виконання конституційного обов`язку із захисту суверенітету і незалежності держави, ВПВС в постанові https://reyestr.court.gov.ua/Review/130232813 від 11.09.2025 у справі № 990/98/25 зазначила таке.
У вказаній постанові касаційний суд зазначив, що проходження особою військової служби, призваною по мобілізації у Збройні Сили України, може бути підставою для поновлення строку звернення до суду з кількох причин, пов`язаних із особливим статусом військовослужбовців та характером їхньої служби:
1) обмеження доступу до правової допомоги: під час служби військовослужбовці можуть перебувати у віддалених, в тому числі й небезпечних місцях, де відсутній доступ до адвокатів чи інших правових ресурсів, що обмежує можливість своєчасного звернення до суду;
2) виконання обов`язків служби: військовослужбовці, особливо в умовах воєнного стану, часто перебувають у стані, коли фізично або психологічно неможливо займатися приватними справами, зокрема ініціювати судові спори;
3) фактор часу: участь військовослужбовця у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях може унеможливити дотримання визначеного процесуальним законом строку для звернення до суду;
4) повага до особливого статусу військовослужбовців: враховуючи виконання військовослужбовцями важливої функції із захисту держави, законодавство та судова практика мають враховувати обставини, пов`язані з проходженням військової служби, як вагому підставу для поновлення строку;
5) обов`язок держави забезпечувати реалізацію принципу рівного доступу до правосуддя: проходження військової служби може суттєво ускладнити реалізацію особами цього права, а отже, з метою належного забезпечення зазначеного принципу, може визнаватися об`єктивною причиною пропуску процесуального строку.
З наведенного можна зробити висновок, що лише факт проходження військової служби особою, призваною по мобілізації у Збройні Сили України, не є самостійною та достатньою підставою для поновлення строку звернення до суду.
Оскільки доводи апеляційної скарги, зокрема, щодо обмеження доступу до правової допомоги, не спростовували правильності висновків суду першої інстанції про неповажність причин пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду, ВПВС констатувала відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Воробйової І. А., Губської О. А., Ємця А. А., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Погрібного С. О., С...

29/07/2025

При зверненні до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень після процедури адміністративного оскарження застосовується місячний строк, встановлений п. 56.19 ст. 56 ПК України як спеціальна норма, а не тримісячний строк, передбачений ч. 4 ст. 122 КАС України.

Такого висновку дійшла Велика Палата ВС у справі за позовом ФОП до ДПС України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

За обставинами справи відповідач провів документальну позапланову виїзну перевірку ФОП, за результатами якої було виявлено низку порушень та оформлено податкові-повідомлення рішення про нарахування грошового зобов’язання.

Позивачка оскаржила до ДПС ці податкові повідомлення-рішення, проте ДПС рішеннями про результати розгляду скарг залишила їх без змін.

Суди попередніх інстанцій залишили позов без розгляду з підстав пропуску місячного строку звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення після його адміністративного оскарження, передбаченого п. 56.19 ст. 56 ПК України.

Звертаючись із касаційною скаргою, позивачка стверджувала, що причина пропуску нею строку полягає в колізії правових норм КАС України та ПК України, оскільки при зверненні до суду з позовом до суб’єкта владних повноважень вона скористалася строками, встановленими ч. 4 ст. 122 КАС України, яка передбачає більший (тримісячний) строк, ніж той, що визначений у п. 56.19 ст. 56 ПК України для звернення до суду з моменту отримання рішення за результатами досудового оскарження (один місяць), оскільки більший строк, передбачений КАС України, є таким, що трактується на користь її як платника податків.

За результатами розгляду справи Велика Палата ВС звернула увагу, що за сформованою судовою практикою, яка є обов’язковою для врахування, строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов’язання за умови попереднього використання досудового порядку становить один місяць, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження.

Норма п. 56.19 ст. 56 ПК України є спеціальною щодо норми ч. 4 ст. 122 КАС України, а отже має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов’язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору. Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до п. 56.17 ст. 56 ПК України.

Ці дві правові норми (загальна і спеціальна) не породжують колізію, спеціальна норма, передбачена ПК України, має пріоритет у регулюванні спірних правовідносин.

Велика Палата ВС врахувала, що до подання позовної заяви до суду у квітні 2024 року позивачка в листопаді 2023 року оскаржила до ДПС України податкові повідомлення-рішення, тобто відбувалася процедура адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень, яка закінчилась у січні 2024 року – в день отримання позивачкою рішень ДПС України про результати розгляду її скарги.

Тому Велика Палата ВС погодилася з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо того, що звернення позивачки до суду є таким, що подане з пропуском місячного строку звернення до суду. При цьому позивачка не навела жодних об’єктивних причин, за яких не могла звернутися до суду в місячний строк.

Постанова ВП ВС від 16 липня 2025 року у справі № 500/2276/24 – https://reyestr.court.gov.ua/Review/128993275.

Із цим та іншими правовими висновками Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – https://lpd.court.gov.ua.

18/07/2025

𝙐𝘼|𝙀𝙉𝙂
⚖️ Питання конституційності законодавчих приписів про застосування прожиткового мінімуму як розрахункової величини для обчислення виплат розглядає Перший сенат

Перший сенат 16 липня 2025 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядав справу за конституційною скаргою Барановського Миколи Павловича.

📑 Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі Оксана Грищук виклала зміст конституційної скарги та обґрунтування заявника.

Суддя-доповідач повідомила, що заявник звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність Конституції України пункт 3 розділу ІІ ,,Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України ,,Про внесення змін до деяких законодавчих актів України“ від 6 грудня 2016 року № 1774–VIII зі змінами (далі – Закон № 1774).

📑 Оспорюваними приписами Закону № 1774 установлено, що мінімальну заробітну плату після набрання чинності цим Законом не застосовують як розрахункову величину для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, крім розрахунку щорічного обсягу фінансування статутної діяльності політичних партій (абзац перший); до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини її застосовують у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, з 1 січня 2017 року (абзац другий).

📑 Зі змісту конституційної скарги та долучених до неї матеріалів убачається, що Микола Барановський є пенсіонером, який не працює, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області, має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, та проживає в населеному пункті, який віднесено до зони радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

💬 Заявник зазначає, що Законом №1774 була змінена розрахункова величина з мінімальної заробітної плати на прожитковий мінімум, яка стала застосовуватися для обчислення всіх виплат, де раніше застосовувалася як розрахункова величина мінімальна заробітна плата, а також для обчислення інших платежів та санкцій, та внесені такі зміни до низки законів України.

Не погоджуючись із цим, він звернувся до судів системи судоустрою з адміністративними позовами. Верховний Суд касаційні скарги заявника залишив без задоволення, а рішення судів першої і апеляційної інстанцій – без змін.

💬 Автор клопотання наголошує, що застосування пункту 3 розділу ІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону № 1774 в остаточному судовому рішенні у його справі призвело до зменшення розміру доплати до його пенсії у порівнянні з раніше встановленими виплатами, передбаченими статтею 39 Закону України ,,Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ від 28 лютого 1991 року № 796–ХІІ зі змінами (далі – Закон № 796).

На його переконання, це вказує на звуження змісту та обсягу конституційних прав, зокрема права власності, визначеного частинами першою, четвертою статті 41 Конституції України. Заявник також вважає, що встановлення оспорюваним приписом Закону № 1774 розрахункової величини для визначення розміру доплати до пенсії, відмінної від розрахункової величини, що закріплена Законом № 796, і пріоритетність застосування приписів Закону № 1774 не відповідає низці норм Конституції України.

У цій справі Суд перейшов до закритої частини пленарного засідання.

▪️ https://cutt.ly/wrI8VkhV
___________
On July 16, 2025, the First Senate, at the public part of the plenary session, deliberated the case upon the constitutional complaint of Mykola Baranovskyi in the form of written proceedings.

During the plenary session, the judge-rapporteur in the case, Oksana Hryshchuk, outlined the content of the constitutional complaint and the applicant's justification.

The judge-rapporteur informed that the applicant had appealed to the Constitutional Court of Ukraine to verify the compliance of paragraph 3 of Section II “Final and Transitional Provisions” of the Law of Ukraine “On Amendments to Certain Legislative Acts of Ukraine” No. 1774–VIII dated December 6, 2016, as amended (hereinafter, “Law No. 1774”) with the Constitution of Ukraine. ...

https://cutt.ly/lrI4urNF