Ізяславська міська рада

02/06/2026

Згасло життя воїна, проте не згасло світло його подвигу, яке й сьогодні освітлює шлях вдячної нації

Знову прийшли ці важкі червневі дні... Дні, коли серце Ізяславщини стискається від болю, а пам’ять повертає до трагічної миті, що назавжди змінила життя громади. Минув ще один рік відтоді, як війна, розпочата російськими окупантами, забрала нашого земляка, мужнього Захисника України Руслана Юрійовича Очеретяного. 2 червня 2023 року згасло життя воїна, проте не згасло світло його подвигу, яке й сьогодні освітлює шлях вдячної нації.
Йому було лише 37. Попереду могли бути десятки років життя, родинного тепла, здійснених мрій і щасливих світанків. Та Руслан обрав шлях честі й відповідальності. Коли над Україною нависла смертельна загроза, він не сховався за чужими спинами, не шукав виправдань і безпечних доріг. Він став до лав тих, хто власним життям закривав рідну землю від ворога, розуміючи, якою страшною може бути ціна цього вибору. Продовження читайте далі - https://izyaslav-miskrada.gov.ua/news/1780412892/

💛💙Залишайтесь з
telegram https://t.me/izyaslav_misrada
сайт https://izyaslav-miskrada.gov.ua/
viber https://invite.viber.com/?g2=AQBzA5zU5s2oZE7SbdVyZHG6pysRWyRRlJ1AfrXoGBNoMjP3U4eAZMEwD4YGKN5V

02/06/2026

Ще одна зоря згасла над Україною. Ще одне ім’я Воїна Світла стало безсмертним

Війна продовжує писати свої чорні сторінки, вплітаючи в них імена найрідніших синів/доньок України. На жаль, черговий біль прийшов і в нашу громаду. Страшна звістка, яку ніхто не хоче чути, знову постукала у двері Ізяславщини, принісши із собою невимовний смуток, сльози та гіркоту непоправної втрати.
31 травня 2026 року під час виконання бойового завдання на Харківщині загинув наш земляк — 53-річний ізяславчанин, солдат, водій-електрик 3-го механізованого взводу 3-ї механізованої роти 2-го механізованого батальйону Володимир Едуардович Рудницький.
Його серце перестало битися там, де сьогодні вирішується майбутнє України. Там, де щодня українські воїни стають живим щитом між ворогом і мирними містами та селами України. Там, де за кожен новий день свободи доводиться платити найвищу ціну — людським життям. Продовження читайте далі - https://izyaslav-miskrada.gov.ua/news/1780387784/

💛💙Залишайтесь з
telegram https://t.me/izyaslav_misrada
сайт https://izyaslav-miskrada.gov.ua/
viber https://invite.viber.com/?g2=AQBzA5zU5s2oZE7SbdVyZHG6pysRWyRRlJ1AfrXoGBNoMjP3U4eAZMEwD4YGKN5V

02/06/2026

01/06/2026

День рідного села: через біль — до віри

До Дня села

Сьогодні Білогородка і Рокитне відзначають свій день. У мирний час це були б святкові концерти, дитячий сміх, запашні страви, танці до зорі й теплі обійми односельчан. Та нині — війна. Немає звичного звучання. Воно не розливається селом дзвінкими піснями, не збирає людей біля сцени, не кличе дітей на забави. Воно звучить інакше —голосами тих, хто шепоче молитву, і серцями тих, хто щодня живе між надією та тривогою.
Війна змінила українців. Вона навчила нас по-іншому відчувати цінність рідної землі. Те, що колись здавалося звичним і незмінним — знайома вулиця, дзвони храму, зустріч із сусідами, мирне небо над батьківською хатою — сьогодні стало справжнім скарбом, за який українці платять надто високу ціну.
У день сіл місцеві жителі об’єднались у спільній молитві у місцевому храмі - стародавньому свідку людських долей, радощів і втрат. Його стіни чули тисячі молитов, але, мабуть, ніколи вони не були такими щирими й такими болючими, як тепер. Тут просили не багатства і не достатку. Вимолювали справедливого миру для України, Божого захисту для тих, хто сьогодні тримає українське небо над нашими домівками…
Продовження читайте далі - https://izyaslav-miskrada.gov.ua/news/1780328536/

01/06/2026

Воїн, який назавжди залишиться у строю пам’яті

Ще одна чорна звістка сколихнула нашу громаду. Ще одна родина отримала біль, який неможливо виміряти словами. Біль, що назавжди змінює життя, розділяючи його на «до» і «після».
Виконуючи свій військовий обов’язок та залишаючись вірним присязі до останнього подиху, загинув 22-річний військовослужбовець, лейтенант, уродженець села Мислятин Юрій Вікторович Жуковський.
Майже два роки рідні жили між болем і надією. 31 серпня 2024 року вони востаннє чули його голос — такий рідний, такий дорогий. Після того настала тривожна тиша. Дні чекання перетворилися на довгі місяці невідомості, виснажливих пошуків і молитви за диво. Та страшна правда все ж наздогнала родину. Результати ДНК-експертизи підтвердили: того дня, виконуючи бойове завдання, Юрко загинув смертю Героя.
03 червня 2026 року на рідну Ізяславщину прибуде кортеж із тілом загиблого Захисника України Юрія Жуковського, аби земляки, друзі, знайомі та рідні мали змогу віддати йому останню шану та провести Героя в останню путь.
Маршрут траурного кортежу пролягатиме орієнтовно о 08:00 год. (точний час прибуття буде повідомлено додатково) через населені пункти Ізяславщини (починаючи від Сахновецького перехрестя через села Топори, Топірчики, Клубівка та Васьківці) до рідного батьківського дому Захисника у селі Мислятин.
Цього ж дня у рідній оселі воїна відбудеться церемонія прощання. Заупокійну службу за новопреставленим Юрієм звершать священнослужителі Православної Церкви України. Після завершення чину прощання траурна процесія вирушить до міста Хмельницький тим же маршрутом, де відбудеться обряд поховання Воїна Світла. Детальніше читайте далі - https://izyaslav-miskrada.gov.ua/news/1780315903/

💛💙Залишайтесь з
telegram https://t.me/izyaslav_misrada
сайт https://izyaslav-miskrada.gov.ua/
viber https://invite.viber.com/?g2=AQBzA5zU5s2oZE7SbdVyZHG6pysRWyRRlJ1AfrXoGBNoMjP3U4eAZMEwD4YGKN5V

01/06/2026

Де оживає історія і народжується віра в майбутнє

Коли над старовинним Ізяславом лунає українська пісня, а вогонь у козацькому казані варить зелений борщ та куліш, здається, що оживає сама історія...
30 травня територія козацького куреня стала місцем, де зустрілися минуле і сучасність, традиції та звичаї. Благодійний ярмарок з нагоди Святої Трійці зібрав усіх, кому дорогі українські звичаї, щира громада та спільна праця заради майбутнього.
Тут пахло свіжоспеченою здобою, домашніми варениками та солодощами, тощо. Тут дзвеніли дитячі голоси, лунали розмови друзів і сусідів. Тут кожен міг відчути себе частиною великої української родини.
Особливої краси заходу додали роботи наших талановитих майстринь. У кожній прикрасі чи виробі — частинка душі, любов до рідної землі та повага до спадщини предків. Продовження читайте далі - https://izyaslav-miskrada.gov.ua/news/1780306278/

💛💙Залишайтесь з
telegram https://t.me/izyaslav_misrada
сайт https://izyaslav-miskrada.gov.ua/
viber https://invite.viber.com/?g2=AQBzA5zU5s2oZE7SbdVyZHG6pysRWyRRlJ1AfrXoGBNoMjP3U4eAZMEwD4YGKN5V