31/05/2025
⚖️ Суд, борг і вогонь: як Андрій Портнов став символом реприватизації знизу
Автор: Павло Стреляний
Спеціально для «Української правди»
"Рейдерство — це не лише про заводи. Це про кожну квартиру, кожен холодильник, комп’ютер, що відбирається під виглядом закону. І поки в судах сидять портнови, країна живе не за правом, а за грабунком."
У період, коли незалежна Україна могла стати територією економічної творчості, фінансової підтримки підприємництва і народження нового середнього класу, відбулась інституційна трансформація — право перетворилось на інструмент насильства.
У центрі цієї трансформації — фігура юриста Андрія Портнова.
📍 Замість паперу довіри — папір атаки
Портнов починав як спеціаліст із цінних паперів. У 1990-х і 2000-х роках це була одна з найчутливіших і найважливіших сфер для пострадянських країн. Правильно налаштована система обігу цінних паперів дозволяла:
підтримувати бізнес, що ризикує;
фінансувати інновації;
захищати права власності.
Але українська модель, яку обслуговував Портнов, пішла іншим шляхом — через схеми, заміну власників, рейдерство.
Бізнесмени, що ризикували, втрачали.
А ті, хто знав «правильних суддів», — вигравали.
🧾 Суд як автоматизована машина конфіскації
У середині 2000-х в Україні формується нова соціальна реальність:
громадяни отримують споживчі кредити, іноді — на рівні мінімальної зарплати,
а банки починають заробляти не на прибутку, а на штрафах і пенях.
Судові позови щодо:
несплати за кредитами,
невиплати аліментів,
прострочених рахунків за комуналку
стають щоденною практикою.
Штрафи та вимоги у десятки разів перевищують тіло боргу, і судова система без жодної індексації доходів громадян видає рішення про відчуження майна.
Тобто "рейдерство вниз" — від великих бізнесів до приватної людини.
👤 Хто такий Портнов і чому він тут головний?
Андрій Портнов — не просто юрист.
Він:
займався формуванням судових рішень для оточення Януковича;
мав вплив на Конституційний суд;
повертався в Україну у 2019 році з наміром «відновити правосуддя»;
подавав десятки позовів проти журналістів, активістів і реформаторів.
У публічній площині Портнов — це:
символ реваншу старої системи,
людина, яка використовує право не для рівності, а для покарання,
архітектор системи, де суд — це не арбітр, а зброя.
💣 Коли папір веде до війни
Коли в країні:
вилучення власності відбувається під егідою «закону»,
людина з доходом 4000 грн має сплатити 80 000 грн "пені" за борг у 8 000,
банки продають борги колекторам, які вриваються до квартир,
держвиконавці вилучають єдиний ноутбук у фрілансера чи електроплиту у матері-одиначки,
— це не лише фінансова проблема.
Це соціальна деструкція.
Історично вона має лише три фінали: бунт, Майдан або війна.
📆 Майдан — це не політика. Це суд
У 2013–2014 роках суспільство вже не вірило в суд.
Суди Януковича виносили вироки активістам.
Суди Портнова знищували репутації реформаторів.
Суди загального користування вилучали майно з такою самою сліпотою, як колись інквізиція "благословляла" спалення єретиків.
Це й стало підґрунтям для Майдану, а згодом — для громадянського спротиву, який трансформувався у війну.
❗Висновок: суд — це не нейтральність. Це вибір.
Суд міг би бути місцем, де:
допомагають боржнику реструктурувати кредит,
захищають від банківської сваволі,
карають маніпуляторів.
Але за умов, створених у 2000-х і 2010-х,
суд став корпоративною зброєю.
І ті, хто мав знання про те, як працює довіра в економіці —
такі як Андрій Портнов — обрали не будувати, а грабувати.
"Ми живемо в країні, де суд — не вага, а лещата. І поки юристи, які знають механізми емісії майбутнього, займаються викачуванням минулого, ми приречені горіти. В прямому сенсі."
