16/06/2026
Za każdym razem, gdy między Ukraińcami a Polakami wybuchają spory dotyczące wydarzeń historycznych, nie opuszcza mnie jedna myśl: jak długo jeszcze przeszłość będzie odbierać nam przyszłość?
Historia naszych narodów jest skomplikowana. Było w niej miejsce zarówno na bohaterstwo, jak i tragedie, wzajemne krzywdy, ale także chwile braterstwa i współpracy. Historii nie da się zmienić. Można ją jedynie badać, analizować i rzetelnie dokumentować fakty. Dlatego ocenę wydarzeń historycznych powinni pozostawić historykom, naukowcom i badaczom, opierającym się na dokumentach, świadectwach i prawdzie, a nie na emocjach politycznych współczesności.
My natomiast, ludzie XXI wieku, nie powinniśmy stawać się zakładnikami konfliktów minionych pokoleń.
Dziś Ukraińcy i Polacy żyją we wspólnej europejskiej przestrzeni bezpieczeństwa, gospodarki i wartości. Nasze dzieci mają prawo odziedziczyć nie dawne urazy, lecz kulturę wzajemnego szacunku. Nie nieufność, lecz współpracę. Nie historyczne spory, lecz wspólną wizję przyszłości.
Tak, możemy różnić się w ocenie niektórych kart historii. Nie powinno to jednak prowadzić do wrogości między ludźmi, którzy dziś pracują razem, uczą się od siebie nawzajem, pomagają sobie i budują wspólną europejską przyszłość.
Świat wokół nas zmienia się zbyt szybko, by pozwolić przeszłości rządzić teraźniejszością. Pamiętać o historii jest konieczne. Szanować pamięć wszystkich ofiar jest naszym obowiązkiem. Ale żyć powinniśmy przyszłością.
Jedność nie oznacza jednakowości poglądów. Jedność oznacza zdolność do pozostania partnerami nawet wtedy, gdy nie we wszystkim się zgadzamy.
Niech historia pozostanie przedmiotem uczciwych badań i refleksji, a współczesność stanie się przestrzenią pokoju, wzajemnego szacunku i dobrego sąsiedztwa między naszymi narodami.
Щоразу, коли між українцями та поляками спалахують суперечки навколо історичних подій, мене не полишає одна думка: скільки ще минуле буде забирати в нас майбутнє?
Історія наших народів складна. У ній були і героїзм, і трагедії, і взаємні образи, і моменти братерства. Але історію неможливо змінити. Її можна лише вивчати, аналізувати та фіксувати факти. Саме тому оцінку історичним подіям мають давати історики, науковці та дослідники, спираючись на документи, свідчення та правду, а не на політичні емоції сьогодення.
Ми ж, люди XXI століття, не повинні ставати заручниками конфліктів минулих поколінь.
Сьогодні українці та поляки живуть в одному європейському просторі безпеки, економіки та людських цінностей. Наші діти мають право успадкувати не старі образи, а нову культуру взаємної поваги. Не недовіру — а співпрацю. Не історичні сварки — а спільне бачення майбутнього.
Так, ми можемо по-різному дивитися на окремі сторінки історії. Але це не повинно ставати причиною для ворожнечі між людьми, які сьогодні працюють, навчаються, допомагають одне одному та будують спільне європейське майбутнє.
Світ навколо нас змінюється надто швидко, щоб дозволити минулому керувати нашим сьогоденням. Пам'ятати історію — необхідно. Поважати пам'ять усіх жертв — обов'язково. Але жити потрібно майбутнім.
Єдність не означає однаковість поглядів. Єдність означає здатність залишатися партнерами навіть тоді, коли ми не в усьому погоджуємося.
Нехай історія залишиться предметом чесного дослідження, а сучасність стане простором миру, взаємної поваги та добросусідства між нашими народами.
