09/11/2024
Коли ви починаєте щось нове, ви неминуче зіткнетеся з двома речами — критикою і заздрістю. І тут головне їх не переплутати, адже дуже часто заздрість приходить від тих, від кого ми зовсім не очікуємо, і можемо прийняти її за критику.
Заздрість може бути не образливою, може бути лагідною, але вона завжди неконструктивна. Критика частіше за все зачіпає самолюбство і може поранити, тому що підсвічує слабкі сторони вашого продукту або послуги. Але критика завжди конструктивна. Вона обґрунтована, з фактами і часто з пропозицією, як це виправити.
«Світлано, в коробці з цукерками дуже не вистачає вкладинки з описом смаків. Їли і гадали» — це критика.
«Світлано, мені здається, цукерки не розкриють твій потенціал. Тобі треба щось масштабніше, ти можеш більше» — це заздрість.
А ще треба бути готовим до токсичних компліментів. Це окремий вид мистецтва. У мою дику молодість, коли я працювала з лікарем, у нас була пацієнтка, яка була чемпіонкою з токсичних компліментів. Вона їх розсипала всім, але в пам’яті залишились два найулюбленіших.
Перший вона відпустила мені після довгого розглядання мене. Він звучав так: «Світланко, перший раз бачу дівчину, якій із пофарбованим волоссям краще, ніж з природним кольором»🤣
Другий мій улюблений комплімент дістався шторам. Вона їх мацала, розглядала на світлі і з посмішкою мовила: «Шикарні у вас штори, напевно рідко перете»🤣
Цей пост – просто нагадування всім, і собі, про те, що ми не повинні подобатись усім та виправдовувати їхні очікування. Все одно не виправдаємо — то штори будуть не такі, то волосся не того кольору🙂
Діліться своїми історіями про заздрість та токсичні компліменти🙂