03/04/2024
Як нові атомні блоки можуть нашкодити українській безпеці, економіці і довкіллю
Державна атомна компанія «Енергоатом» продовжує розширювати співпрацю з американською компанією Westinghouse. Із останніх публічно відомих планів – будівництво в Україні 9 нових атомних блоків потужністю 1 ГВт кожен із нібито найсучаснішими реакторами. Однак будівництво нових блоків несе чимало загроз із будь-яким партнером, у тому числі американцями.
Саме тому Екодія звернулася до Кабміну із петицією про скасування планів будувати нові блоки. Далі ж поговоримо про те, чому вам теж необхідно її підписати.
Небезпека повторних нападів та витоків радіації
Westinghouse каже, що основою дизайну реакторів АР1000 стало спрощення. Однак ще у 2011 коаліція екологічних груп висловила занепокоєння, що «спрощення» зачепило і важливі елементи безпеки – зокрема, захисну оболонку реактора. У нинішньому поколінні реакторів ця оболонка містить сталевий бар’єр та вторинну бетонну конструкцію, що мають захищати людей від витоків радіації в разі аварії, а в конструкції АР1000 вона непередбачена.
Крім того, купол, що має захищати реактори ззовні, у цих реакторів змінений на, імовірно, менш безпечний у порівнянні з попередніми. Американська Комісія з ядерного регулювання зазначає, що цей купол не показав здатності витримувати, наприклад, екстремальні погодні умови.
Непідйомні для українців витрати
Будівництво нових атомних блоків – це дороге задоволення. Якщо у світі за останні роки енергія з відновлюваних джерел різко здешевшала, то атомна енергія – навпаки лише дорожчає. Нині мегават-година атомної енергії обходиться у кілька разів дорожче, ніж така ж кількість енергії із сонця чи вітру.
До того ж, прогнозована вартість проєктів із будівництва нових АЕС на практиці часто зростає. Так, Westinghouse будував блоки із реакторами АР1000 у США на двох АЕС: два блоки на АЕС Вогтль та два на АЕС Ві-Сі Саммер. Перші почали зводити у 2013-му, коли їх вартість оцінили у 14 млрд доларів. У 2022 році ця сума перетнула позначку у 30 млрд за два блоки.
І навіть ця цифра може бути не остаточною. Попри планований запуск ще у 2016-2017 рр, будівництво затрималося на роки і перший із двох нових блоків запустили лише у квітні 2023, а запуск другого планується цьогоріч. Тож крім того, що нам доведеться віддати колосальні гроші за будівництво аж 9-ти подібних енергоблоків, ми ризикуємо ще й отримати атомні «довгобуди», які ще роками не зможуть виробляти енергію для країни.
Що ж до проєктів в Україні – поки вони закріплені лише у меморандумі про співпрацю Westinghouse та «Енергоатома». Тож про те, скільки нам коштуватимуть аж 9 нових блоків, говорити також зарано. Та враховуючи те, що американцям лише два подібних блоки обійшлися у понад 30 млрд, сума може вийти захмарною. Для порівняння, доходи Держбюджету на 2023 рік встановлені на рівні менше 40 млрд доларів. Навіть за умови отримання частини коштів від міжнародних інвестиційних банків, гарантом цього кредитного зобов’язання виступатиме Українська держава.
Шкода довкіллю та клімату
Атомні станції у процесі своєї роботи майже не викидають парникових газів та забрудників у повітря (на відміну від, наприклад, теплових станцій на вугіллі), тож їхня шкода довкіллю менш помітна неозброєним оком. Однак і тут не обійшлося без проблем.
По-перше, атомні станції працюють на ядерному паливі, а уран для цього палива – такий же викопний ресурс, як вугілля чи газ. Тобто його також треба видобувати і транспортувати: із місця видобутку на підприємство, а з підприємства на АЕС. Транспортування палива із-за кордону не лише робить нашу енергетику залежною, а й спричиняє додаткові викиди. Так само викиди спричиняють інші етапи ядерно-паливного циклу: видобуток та обробка руди, виробництво палива тощо. Тож безпечною для клімату ядерну енергетику назвати складно.
Якщо ж мрії атомників здійсняться і видобуток та виробництво палива перенесуть в Україну, небезпеку становитимуть уже ці підприємства. Наприклад, у шахтах, де видобувають уранову руду – сировину для палива – утворюється урановий пил та радіоактивний газ радон, що шкодить здоров’ю та життю працівників.
Щоб руда стала паливом, їй потрібно пройти довгий шлях переробки. На тону уранового концентрату потрібно знадобиться 1000 тон уранової руди (коли руда містить 0,1% урану). Решта 999 тон стає радіоактивними «хвостами», які потребують заходів із очистки та поводження. В Україні ці відходи зберігаються у спеціально обладнаному хвостосховищі.
Після використання ядерне паливо також продовжує становити небезпеку. Це відпрацьоване ядерне паливо містить плутоній, радіоактивний цезій, стронцій та йод. Нині не існує ані технологій його утилізації, ані сховищ, які могли б убезпечити нас від нього на весь час, поки паливо залишатиметься небезпечним. У наявних сховищах воно може зберігатися лише тимчасово – за прогнозами, протягом 100 років. Що буде з ним далі – невідомо.
Дослідження вже показують, що Україна здатна повністю перейти на відновлювані джерела енергії. Для цього знадобиться чимало змін: як технічних, так і законодавчих. Та до цих змін необхідно готуватися уже зараз. Після перемоги Україні знадобиться швидке відновлення, в тому числі й енергетики, створення нових робочих місць, залучення інвестицій та розвиток бізнесу. Нові атомні блоки не дають нічого з цього – на практиці, саме лише їх будівництво вимагає величезних коштів та часу.
Тож плани будівництва нових великих атомних блоків небезпечні для нашого життя, довкілля, нашої економіки і навіть для майбутнього нашої енергосистеми.
